Конспекти

Тема: Київська держава за правління князя Володимира Великого.

Мета:     проаналізувати внутрішню і зовнішню політику князя Володимира; визначи­ти передумови та історичне значення запровадження християнства як дер­жавної релігії; пояснити зміст термінів і понять «Червенські міста», «Устав земляний», «Змієві вали», «златники», «срібники», «шлюбна дипломатія»; на прикладах діяльності князя Володимира визначити роль особистості в істо­рії; виховувати повагу до видатних діячів минулого.
Тип уроку:     вивчення нового матеріалу.

Обладнання:     підручник, атлас, карта «Київська держава за князювання Володимира Вели­кого і Ярослава Мудрого».

Основні терміни і поняття: Червенські міста, Устав земляний, Змієві вали, златники, срібники,

шлюбна дипломатія.

Основні дати і події: 980—1015 рр. — період правління Володимира Великого; 988 р. — запро­вадження князем Володимиром християнства як державної релігії Русі.

   Структура уроку

I.    Організація навчальної діяльності

II.    Актуалізація опорних знань

III.     Вивчення нового матеріалу

1.   Початок правління князя Володимира. Територіальне зростання Київської дер­жави.

2.   Внутрішньополітичні перетворення князя Володимира.

3.   Запровадження князем Володимиром християнства на Русі.

4.   Зовнішня політика князя Володимира.

IV.    Закріплення нових знань

        Підсумки уроку

VI.   Домашнє завдання

                                                Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель інформує учнів про початок розгляду розділу «Київська держава (Русь-Україна) наприкінці X — у першій половині XI ст.», три­валість його вивчення, форми і терміни проведення практичного занят­тя, уроку узагальнення й тематичного контролю. Після цього повідо­мляє тему й основні завдання уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1.    Як відбувалося поширення християнства за князювання Асколь-да та Ольги?

2.    Які східнослов'янські союзи племен входили до складу Київської держави за правління князя Святослава?

3.    Які зміни в управлінні державою здійснив князь Святослав напе­редодні Другого Балканського походу?

4.    Коли, за повідомленням літописця, печеніги вперше з'явилися бі­ля кордонів Русі?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Випереджальне завдання

Протягом розгляду нового матеріалу продовжте роботу з табли­цею «Правителі Київської держави».

1. Початок правління князя Володимира. Територіальне зрос­тання Київської держави

Розповідь учителя

Після смерті Святослава між членами династії Рюриковичів поча­вся боротьба за владу. Олег і Володимир не хотіли визнавати великим нязем київським свого старшого брата Ярополка. У свою чергу, той, під-урюваний старим воєводою Свенельдом, що служив ще Ігореві та Ользі, ирішив приборкати братів і стати єдиновладним володарем Русі. У 977 р. Ярополк вирушив із військом у Деревлянську землю, щоб відібрати її в Олега. Олег програв битву зі своїм старшим братом і загинув.

Володимир, який у цей час правив у Новгороді, щоб не повторити трагічної долі брата, утік до Швеції. Звідти він повернувся із сильною ва­рязькою дружиною і рушив на Київ. Унаслідок нетривалої війни між бра­тами Ярополк загинув, і великим князем київським став Володимир.

Постать в історії

Князь Володимир (? — 1015) був позашлюбним сином Святослава й рабині — ключниці його матері Малуші. Ще хлопцем був посаджений намісником Новгорода. Переміг у боротьбі між братами за батькову спад­щину й у 980 р. став єдиновладним правителем Русі. У роки його князю­вання загалом завершилося формування державності Русі. Князь Воло­димир був видатним державним діячем, увійшов в історію як видатний політик, адміністратор і реформатор. Найголовнішою його заслугою вва­жається запровадження на Русі християнства. У кінці життя проти Во­лодимира постав його син Ярослав, що був намісником у Новгороді. Під час підготовки походу проти Ярослава Володимир раптово помер.

Володимир розпочав своє князювання з того, що відправив варя­гів, які допомогли йому здобути владу, до Константинополя служити ві­зантійському імператору. Своїх дружинників князь посадив намісника­ми в багатьох містах Русі.

Новий князь продовжував політику попередників щодо підпоряд­кування Києву східнослов'янських земель, які не увійшли до складу Ру­сі або відпали в попередні роки. У 981 р. Володимир відвоював у поля­ків територію Червенських міст (Волинь, Червень, Белз і Перемишль). До Русі було приєднано землі в басейні Західного Бугу. Незабаром тут було збудовано фортецю Берестя, а на Волині засновано нове місто Во­лодимир. Упродовж 981—982 рр. князь двічі приборкував в'ятичів, а пізніше — радимичів і білих хорватів.

За часів Володимира під владою київського- князя опинилися всі східнослов'янські землі. Завершився процес формування державної те­риторії Русі, яку, на думку деяких істориків, можна вважати імперією, подібною до імперії Карла Великого.

2. Внутрішньополітичні перетворення князя Володимира

Розповідь учителя

У своїй діяльності Володимир докладав багато зусиль для розбу­дови державності Русі. Близько 988 р. він здійснив адміністративну ре­форму. Князь позбавив влади місцеву племінну знать і посадив у кня­жіннях намісниками своїх десятьох синів. Відтоді в життєво важливих центрах Русі були провідники волі великого князя київського зі своїми дружинами. Князь провів також судову реформу, запровадивши «Устав земляний» — новий звід норм усного звичаєвого права, що базувався на давніх звичаях і традиціях східних слов'ян.

Майже безперервна боротьба Володимира з печенігами, які чини­ли напади на Русь, обумовила необхідність здійснення воєнної рефор­ми. Замість найманців-варягів князю стали служити «мужі кращі» зі східнослов'янських союзів племен, а південні кордони було зміцнено ве­личезною за розмірами системою укріплень, відомою як «Змієві вали».

Зверніть увагу

«Змієвими валами» називали оборонні лінії, які захищали Київ із півдня, сходу й заходу, простягаючись майже на тисячу кілометрів уздовж проток Дніпра. Назва походила від легенди про богатирів, які боролися з велетенським змієм, що нападав на слов'янські землі. Вони начебто за прягали Змія в плуг й орали гігантські борозни, доки він не сконав.

Багато уваги Володимир приділяв розбудові свого «стольного гра-да» Києва. На початку його князювання розпочалося будівництво но­вої міської фортеці «міста Володимира» площею в 10 гектарів. Цен­тральну  частину  міста,   або  Гору,   оточували   високі   земляні  вали

І дерев'яними баштами. До міста прилягали укріплені передмістя, най­більшим із яких був Поділ.

На початку свого правління Володимир здійснив першу релігійну реформу. Він спробував реформувати язичництво, проголосивши Перуна верховним богом Русі. Проте стара віра не відповідала новим відносинам у суспільстві. До того ж у тогочасному християнському світі східних слов'ян часто називали принизливим прізвиськом «варвари». Імовірно, усе це спонукало князя Володимира охрестити Київську державу.

3. Запровадження князем Володимиром християнства на Русі

Колективна робота учнів з підручником

Учитель організовує самостійне опрацювання учнями відповідно-матеріалу параграфа з наступним обговоренням передумов, перебігу ійснення й історичного значення запровадження християнства як державної релігії.

Результати роботи учнів учитель систематизує й уточнює за допо­могою наведеного матеріалу.

Додаткова інформація

Вирішивши охрестити населення своєї держави, Володимир зупи­нив свій вибір на християнстві візантійського зразка. Здійсненню заду­мів князя сприяв збіг обставин. Візантійський імператор Василій II звер­нувся до Володимира з проханням про військову допомогу для придушення бунту. Київський князь погодився за умови, якщо сестра ім­ператора Анна стане його дружиною. Складність ситуації примусила Ва-силія II прийняти цю пропозицію, хоча за традицією візантійські прин­цеси могли виходити заміж лише за рівних собі осіб.

Однак після того як військо київського князя допомогло імпера­тору придушити бунтівних феодалів, Василій II відмовився віддати свою сестру за Володимира. Для того щоб примусити Василія II виконати обі­цянку, князь Володимир у 988 р. захопив місто Херсонес (Корсунь) — оплот візантійського панування на Кримському півострові. Імператор був змушений виконати умови угоди, але зобов'язав Володимира перед шлюбом з Анною охреститися, оскільки християнка не може стати дру­жиною язичника. Князь на це погодився.

Після охрещення Володимира візантійськими священиками в Херсонесі він узяв шлюб з Анною. Ця подія започаткувала процес хре­щення Київської держави. Повернувшись до Києва, Володимир органі­зував хрещення населення своєї столиці.

Робота з документом

«ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ» ПРО ХРЕЩЕННЯ КИЯН

І коли Володимир прибув, повелів він поскидати кумирів — тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив'язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому узвозу на ручай, і два­надцятьох мужів поставив бити його палицями...

І коли ото волокли його по ручаю до Дніпра, оплакували його не­вірні люди, бо іще не прийняли вони були хрещення. І приволікши йо­го, вкинули його у Дніпро...

Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, го­ворячи: «Якщо не з'явиться хто завтра на річці — багатий, чи убогий, чи старець, чи раб,— то мені той противником буде»... А назавтра ви­йшов Володимир з попами цесарициними і корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду, і стояли — ті до шиї, а другі — до грудей. Діти ж не відходили од берега, а інші немовлят держали. Дорослі ж бродили у воді, а попи стоячи молитви творили.

Запитання до документа

1)    Як, за повідомленням літописця, відбувалося хрещення киян?

2)    Чому Володимир наказав бити палицями статую Перуна? Як цим вчинком він хотів вплинути на киян і схилити їх до хрещення?

3)   Яким є ставлення Нестора-літописця до подій, про які він розпо­вів? Чому ви так вважаєте?

Пізніше почалося хрещення жителів інших земель Русі. У літо­писі Нестор розповідає про всі події, пов'язані із запровадженням хрис­тиянства, під 988 р., проте дослідники вважають, що вони відбувалися впродовж 988—990 рр.

Цікаво знати

За наказом князя Володимира у Києві протягом 989—996 рр. бу­ло зведено церкву Богородиці. Це був перший на Русі кам'яний храм, збудований руськими та візантійськими майстрами. На утримання церк­ви князь віддавав десяту частину власних прибутків, тому її називали Десятинною. Ікони, хрести і церковний посуд для храму Володимир при­віз із Херсонеса. У Десятинній церкві, за рішенням князя Володимира, у кам'яному саркофазі було перепоховано останки княгині Ольги. Зго­дом тут також було поховано самого Володимира і його дружину — ві­зантійську принцесу Анну. Десятинна церква була зруйнована під час монгольської навали.

Прийняття християнства мало важливе історичне значення для подальшого розвитку Київської держави. Воно сприяло руйнації залиш­ків родових відносин у східних слов'ян, зміцненню князівської влади, визнанню її права на панування. Водночас християнство утверджувало рівність усіх перед Богом.

Прийняття християнства долучило Русь до кола цивілізованих держав того часу. Воно зміцнило міжнародний авторитет Русі, відкри­ло перед київськими князями можливості для встановлення рівноправ­них зв'язків із європейськими країнами.

Християнство спричинило поступові докорінні зміни у світорозу­мінні східних слов'ян, стало підґрунтям для формування якісно нових підвалин у культурі, на яких розвивалися писемність, освіта, літерату­ра, мистецтво тощо.

Саме для того щоб світ дізнався, що Русь стала новою христи­янською державою, уперше розпочалося карбування власних золотих і срібних монет. На цих «златниках» і «срібляниках» було зображе­но князя Володимира з атрибутами влади (у короні, сидячи на троні) та з хрестом у руці. На зворотному боці монет карбували «тризуб» — герб князя.

4. Зовнішня політика князя Володимира

 Розповідь учителя

Князь Володимир був сильним і войовничим правителем, який провадив активну зовнішню політику. У відносинах із сусідніми держа­вами він використовував як військову силу, так і дипломатичні контак­ти. Зокрема, як ви вже знаєте, князь відвоював у Польщі загарбані нею Червенські міста. Він також заволодів землями ятвягів — дикого, але мужнього литовського племені, яке жило в лісах між Польщею і Лит­вою. За свідченням ісландського літописця, Володимиру сплачували да­нину всі племена, що мешкали від Німану до Фінської затоки.

Київ за князювання Володимира підтримував зв'язки із Заходом, -апочатковані ще Ольгою. Двічі відвідували київського князя (у 988 та 91 рр.) посли Папи Римського. У 994 та 1000 рр. посольства Володи-ира їздили до Риму. Відбувалися неодноразові обміни посольствами Німеччиною.

Із метою захистити південні кордони Русі, крім воєнних походів проти печенігів, князь уклав мир із болгарами. Із Візантією князь Во­лодимир прагнув налагодити добросусідські відносини, які ґрунтували­ся на спільній вірі. Налагодивши зв'язки з Папою Римським, він зму­сив Візантію, яка не бажала розширення сфери його впливу на Русь, ставитися до русичів, як до рівних.

Свідченням визнання його заслуг на Русі стало звеличення кня­зя народом у билинах як «Володимира Красне Сонечко» та приєднан-я православною церквою до лику святих. На Заході Володимира з по-агою   називали    «повелителем   русів,   могутнім   завдяки   своєму оролівству й багатству».

Володимир добре розумів важливість традиційної для того часу рактики так званої «шлюбної дипломатії» та активно її застосовував ля підтримання стабільних відносин з іншими країнами. Кожен такий люб із представниками правлячих династій європейських країн був воєрідною печаткою, яка закріплювала укладений київським князем олітичний союз.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Запитання і завдання

1.    Коли розпочалося правління князя Володимира?

2.    Покажіть на карті територію Червенських міст.

3.    У чому полягала судова реформа князя Володимира?

4.    Що таке Змієві вали?

5.    Яка подія започаткувала хрещення Русі?

6.    Що таке «шлюбна дипломатія»?

 Дидактична гра «Асоціації»                                            

Правила гри. Учитель називає факти, персонали і терміни, понят­тя тощо за розглянутим матеріалом. Учні повинні вказати, із чим вони їх асоціюють. Якщо є потреба, учитель може запропонувати учневі по­яснити, чому виникла саме така асоціація. Якщо під час гри вчитель помічає недоліки в засвоєнні матеріалу, їх необхідно виправити.

Учитель організовує перевірку результатів роботи учнів із табли­цею «Правителі Київської держави»; обговорює й уточнює їхні висновки.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

(Учитель привертає увагу учнів до провідних ідей матеріалу, роз­глянутого на уроці, за потребою супроводжує їх коротким коментарем.)

■    В історію Київської держави князь Володимир увійшов як енер­гійний реформатор, діяльність якого сприяла зміцненню країни.

■    Територія Русі на кінець князювання Володимира досягла 800 км² і за­галом відповідала межам розселення східнослов'янської спільноти.

 Запровадження Володимиром християнства як державної релігії Русі мало важливе значення, що визначило її подальший розви­ток. Завдяки цій події Русь змогла увійти до кола християнських держав світу та підтримувати рівноправні відносини з Візантією, Німеччиною та іншими державами.

 Наприкінці X — на початку XI ст. Київська держава досягла не­баченої могутності, зміцнилося її внутрішнє становище та зріс міжнародний авторитет.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.  Опрацюйте §  підручника.

2.   Підготуйте есе за темою «Місце і роль князя Володимира Великого в іс­торії Київської держави».

Тема. Київська держава за правління князя і Ярослава Мудрого.

Мета:     проаналізувати внутрішню і зовнішню політику князя Ярослава Мудрого; по­яснити зміст термінів і понять «міжусобна боротьба», «Руська правда», «пра­вові норми», «лавра», «митрополія», «митрополит», «єпископ»; на прикладах діяльності князя Ярослава Мудрого визначити роль особистості в історії; ви­ховувати повагу до видатних діячів минулого.

Тип уроку:     комбінований.

Обладнання:     підручник, атлас, карта «Київська держава за князювання Володимира Вели­кого і Ярослава Мудрого».

Основні терміни і поняття: міжусобна боротьба, Руська правда, правові норми, лавра, митропо­лія, митрополит, єпископ.

Основні дати і події: 1019—1054 рр. — князювання Ярослава Мудрого в Києві; 1036 р. — роз­гром князем Ярославом печенігів під Києвом; 1051 р. — перша згадка в лі­тописі про Києво-Печерський монастир.

Структура уроку

I.    Організація навчальної діяльності

II.    Перевірка домашнього завдання

III.    Актуалізація опорних знань

IV.    Вивчення нового матеріалу

1.   Міжусобна боротьба між синами Володимира. Утвердження Ярослава в Києві.

2.   Внутрішньополітична діяльність князя Ярослава.

3.   Церковне та культурно-освітнє життя.

4.   Зовнішня політика князя Ярослава.

V.    Закріплення нових знань

VI.    Підсумки уроку

VII.    Домашнє завдання

                                                Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Дидактична гра «Снігова куля»

Правила гри наведені в розробці уроку № 4. Для гри використо-уються запитання і завдання з II варіанта перевірки домашнього за-дання.

Запитання і завдання

1.    Які внутрішньополітичні перетворення здійснив князь Володи­мир? Чи сприяли вони зміцненню Київської держави? Обґрунтуй­те свою думку.

2.    Розкрийте передумови й історичне значення запровадження хрис­тиянства як державної релігії Русі.

3.    Охарактеризуйте зовнішню політику князя Володимира.

4.    Покажіть на карті територію Київської держави наприкінці кня­зювання Володимира і визначте, якими були її межі на півночі, сході, півдні й заході.

5.    У «Повісті минулих літ» Нестор писав про князя Володимира, що він є «новим Константином великого Риму». Пригадайте, чим уславився римський імператор Константин. Чому, на вашу дум­ку, літописець порівнює князя Володимира саме з ним?

6.    Розгляньте картину «Хрещення киян» художника К. Лебедєва у підручнику і розкажіть за нею про хрещення населення Києва князем Володимиром.

III.  АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1.    Як розгорталася боротьба за владу синів Святослава після смерті батька?

2.    Що було зроблено для зміцнення князівської влади Святославом і Володимиром?

3.    У чому полягала судова реформа КНЯЗЯ Володимира?

4.    Що таке «шлюбна дипломатія»? Із якою метою її здійснював князь Володимир?

IV.   ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Випереджальне завдання

Упродовж розгляду нового матеріалу систематизуйте його за фор­мою таблиці «Правителі Київської держави».

1. Міжусобна боротьба між синами Володимира

Утвердження Ярослава в Києві

Розповідь учителя

Незадовго до смерті Володимир призначив спадкоємцем велико­князівського престолу свого молодшого сина Бориса.  Проте, коли 1015 р. князь помер, владу в Києві захопив його пасинок Святополк Ярополкович, скориставшись відсутністю Бориса.

Між синами Володимира Святославом, Мстиславом, Борисом, Глібом і Святополком спалахнула міжусобна боротьба за великокня­зівську владу, у якій Борис, Гліб і Святослав загинули. Літописець стверджує, що братів було вбито за наказом Святополка. Проти вбив­ці своїх зведених братів, який захопив владу в Києві, виступив Яро­слав, що княжив тоді в Новгороді. Ярослава підтримували новгород­ці й варяги, а Святополка — печеніги.

Святополк утік до Польщі просити допомогу у свого тестя ко­роля Болеслава Хороброго. Останній під приводом допомоги зятю спо­чатку захопив Червенські міста, а потім разом зі Святополком під­корив Київ. Узимку 1018—1019 рр. Ярослав звільнив столицю. Святополк приєднався до печенігів і навесні 1019 р. з великою ордою рушив на Київ. У вирішальній битві на річці Альта в Переяславській землі Ярослав розгромив Святополка, той утік із поля бою і незаба­ром загинув.

Робота з документом

«ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ» ПРО ПОХІД ЯРОСЛАВА НА СВЯТОПОЛКА І ПОЧАТОК ЙОГО КНЯЗЮВАННЯ В КИЄВІ

У рік 1016. Прийшов Ярослав на Святополка, і стали вони по обидва боки Дніпра. І не одважувалися ні сі на тих рушити, ні ті на сих, і стояли вони три місяці одні проти одних.

І став воєвода Святополків Вовчий Хвіст глузувати з новгород­ців, їздячи коло берега і говорячи: «Чого прийшли ви із шкандибою оцим? (Ярослав був кульгавим. — Авт.) А ви теслярі є! Ось ми заста­вимо вас хороми зводити наші!» Це почувши, новгородці сказали Яро­славу: «Завтра переправимось на них. Якщо хтось не піде з нами, то ми самі його порубаєм».

А було уже в заморозь, і стояв Святополк межи двома озерами і всю ніч ту спав, упившись з дружиною. Ярослав же назавтра, при­готувавши до бою дружину, перед світлом переправився, і, висівши на берег, одпихнули вони човни од берега. І пішли війська одні про­ти одних, а коли зійшлися докупи, то була січа люта, і не можна бу­ло із-за-озера печенігам помагати Святополкові. І притиснули Свято-полкових воїв до озера, і ступили вони на лід, і одломився лід із воями Святополковими, і багато втопилося у водах, і одолівати почав Ярослав. Побачивши ж це, Святополк побіг. І одолів Ярослав. А Свя­тополк утік у Ляхи.

Ярослав же сів у Києві на столі отчім. Було ж тоді Ярославу літ тридцять і вісім.

Запитання до документа

1)    Як, за повідомленням літописця, відбувалася битва Ярослава зі Святополком?

2)    У яку пору року, імовірно, відбулася битва?

3)   Яким, на вашу думку, є ставлення літописця до описуваних по­дій? Чому ви так вважаєте?

4)   Ярослав Мудрий помер у віці 76 років. За наведеним уривком із літопису визначте роки народження і смерті князя.

У 1023 р. проти Ярослава виступив його брат Мстислав із Тмута-ракані. Він спробував захопити владу в Києві, але «не прийняли його кияни». Унаслідок Лиственської битви, яка сталася 1024 р. між Ярос­лавом і Мстиславом біля Чернігова, брати домовилися поділити терито­рію Південної Русі навпіл по Дніпру і правити разом. Київ із Правобе­режжям залишився за Ярославом, а Чернігів із Лівобережжям — за Мстиславом. Відтоді брати жили в злагоді. Після смерті Мстислава 1036 р. Ярослав почав правити одноосібно і став, за словами літописця, «самовладцем Руської землі».

2. Внутрішньополітична діяльність князя Ярослава

Розповідь учителя

Доба правління князя Ярослава, названого пізніше Мудрим, ста­ла періодом розквіту і найвищого піднесення Київської держави.

Постать в історії

Князь Ярослав (978—1054) — син Володимира Святославича. Був посаджений батьком намісником спочатку в Ростові, а потім у Новгоро­ді. Після смерті Володимира, перемігши у війні з братами, став київ­ським князем. Проте до 1036 р. правив Руссю разом із братом Мстисла­вом. Князь Ярослав увійшов в історію Русі як правитель, який докладав багато зусиль для зміцнення держави, захисту її кордонів, розвитку гос­подарства і розширення міжнародних зв'язків. Помер у Києві й похова­ний у Софійському соборі.

На початку свого князювання Ярославу довелося докласти чимало зусиль для захисту Русі від нападів печенігів. Продовжуючи справу бать­ка, він зміцнював південні кордони своєї держави і «ставив міста по Ро­сі». Проте печенізькі орди змогли подолати ці укріплення і в 1036 р., як розповідає літописець, прорвалися до Києва. Унаслідок здобутої перемо­ги Ярослав назавжди відігнав печенігів від кордонів Русі. За літописним переказом, на місці битви було збудовано Софійський собор.

За князювання Ярослава було укладено перший писемний звід правових норм на Русі, що дістав назву «Найдавніша правда, або Прав­да Ярослава». Вона містила 18 статей і стала основою «Руської прав­ди» — писаного зводу норм давньоруського права.

Робота з документом

«ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ» ПРО БИТВУ КНЯЗЯ ЯРОСЛАВА З ПЕЧЕНІГАМИ БІЛЯ КИЄВА

А коли ж Ярослав перебував у Новгороді, то прийшла йому вість, що печеніги стоять, обложивши Київ. І Ярослав, зібравши воїв многих, варягів і словен, прийшов до Києва і ввійшов у город свій.

А було ж печенігів без числа. Ярослав тоді виступив із города, приготував до бою дружину. І поставив він варягів посередині, а на пра­вій стороні киян, а на лівім крилі — новгородців, і стали вони перед го­родом. А печеніги почали йти на приступ, і зступилися вони на тім міс­ці, де ото є нині Свята Софія, митрополія руська; бо тоді це було поле поза городом. І сталася січа люта, і ледве одолів під вечір Ярослав, і по­бігли печеніги в різні боки, і не знали вони, куди втікати, і ті, втікаю­чи, тонули в ріці Ситомлі, а інші — в інших ріках. І так погинули во­ни, а решта їх десь розбіглась і до сьогодні.

Запитання до документа

1)    Як князь Ярослав розташував свої війська?

2)    Де відбулася битва?

3)    Яким був результат битви?

«Правда Ярослава» захищала людське життя, установлювала штрафи за вбивства і приниження людської гідності. При цьому смерт­ної кари вона не передбачала, але звичай кровної помсти продовжував діяти, як і раніше.

Князь Ярослав сприяв зміцненню центральної влади, що послабила­ся під час міжусобної боротьби між синами Володимира. Опорою князя бу­ли бояри, а в головних містах Київської держави він посадив своїх синів.

Багато зусиль докладав Ярослав для створення нових і розбудови існуючих міст. Князь укріпив Київ, звівши «місто Ярослава» — систе­му укріплень із ровами і земляними валами заввишки 14 м із міцними дубовими стінами та баштами, яка простяглася на 3,5 км. Могутність цих укріплень не мала рівних на Русі. Територія «міста Ярослава» у сім разів перевищувала площу «міста Володимира».

За зразком візантійської столиці було зведено Золоті ворота — го­ловний парадний в'їзд до Києва, збудовано Софійський собор, закладено Георгіївський та Ірпинський монастирі. Імовірно, близько 1051 р. чер­нець Антоній на схилах Дніпра поблизу Києва заснував чоловічий монас­тир — Києво-Печерську лавру. Із часом цей монастир перетворився на провідний осередок культурного життя і взірець для наслідування.

Робота з термінами і поняттями

Правові норми — загальнообов'язкові правила поведінки, які встановлюються й охороня­ються державою.

3. Церковне та культурно-освітнє життя

Колективна робота учнів з підручником

Учитель організовує самостійне опрацювання учнями відповідно­го матеріалу параграфа з наступною його систематизацією за формою таблиці.

Результати роботи учнів учитель систематизує й уточнює за допо­могою наведеного матеріалу.

Додаткова інформація

Після запровадження християнства на Русі було засновано Київ­ську митрополію, яка підпорядковувалася константинопольському па­тріархові. Митрополитом ставав єпископ, якого призначали з Констан­тинополя. Його резиденцією за князювання Ярослава став Софійський собор.

У 1051 р. за наполяганням князя Ярослава собор руських єписко­пів уперше обрав, без погодження з константинопольським патріархом, загальноруським митрополитом русича Іларіона. На жаль, його подаль­ша доля невідома, а в 1054 р. Київську митрополію знову очолив грек, якого призначив константинопольський патріарх.

Князь Ярослав опікувався церквою, віддаючи на її утримання де­сяту частину своїх прибутків. Церкви і монастирі були осередками осві­ти — при них працювали школи. Князь постійно наголошував, що свя­щеники повинні «навчати людей».

Робота з термінами і поняттями

Митрополія — церковно-адміністративний округ, яким завідує митрополит.

Митрополит — вище звання православних єпископів.

Єпископ — вищий духовний сан у християнській церкві.

Лавра — назва великого православного чоловічого монастиря, у своїй діяльності підпоряд­кованого безпосередньо вищій церковній владі.

З ім'ям Ярослава пов'язаний розквіт культурного життя, насам­перед книжності. Літописець пише, що сам князь читав книжки вдень і вночі, організовував переклад творів із «гречизни слов'янською мо­вою». За Ярослава було створено перший літописний звід 1037—1039 рр. Князь власноручно переклав багато книжок і зібрав велику бібліотеку, яка, ймовірно, зберігалася при Софійському соборі.

Цікаво знати

Доля бібліотеки князя Ярослава Мудрого й сьогодні залишається однією з нерозгаданих таємниць історії. Досі її не знайдено. Деякі вче­ні вважають, що вона зберігалася в Софійському соборі й загинула під  час штурму монголами Києва в грудні 1240 р. Проте залишається не­зрозумілим, чому тоді вцілів сам собор. Історики-аматори та журналіс­ти висували версії, що бібліотека начебто замурована в підземеллях Межигірського монастиря на околиці Києва. Проте підтверджень цього немає. Сучасний український історик М. Котляр вважає логічним при­пустити, що після смерті князя його книжкове зібрання було поділене між найбільшими церковними і монастирськими бібліотеками Києва. Однак і досі залишаються ті, хто не втрачає надію відшукати бібліоте­ку Ярослава Мудрого.

4. Зовнішня політика князя Ярослава

Розповідь учителя

Значну увагу Ярослав приділяв зовнішній політиці. Скористав­шись міжусобицями Польщі після смерті короля Болеслава Хороброго, він у 1030—1031 рр. відвоював у поляків Червенські міста. На північ­ному заході князь розширив кордони своєї держави до Фінської затоки І заснував на завойованих землях місто Юр'їв (його назва походить від християнського імені князя).

За Ярослава провідним напрямком зовнішньої політики Київської держави залишався південний. Протягом майже всього періоду його правління відносини з Візантією були дружніми.

Проте в 1043 р. спалахнула русько-візантійська війна, спричи­нена погіршенням відносин візантійців із руськими купцями. Мор­ський похід русичів на Константинополь закінчився поразкою. Од­нак через деякий час візантійці змушені були шукати шляхи примирення з київським князем, оскільки потребували його допомо­ги в боротьбі з печенігами.

Важливе місце в зовнішній політиці Ярослава посідала «шлюбна дипломатія». Зокрема, він віддав за польського короля Казимира третю з доньок Володимира, свою сестру Марію-Доброгневу, а свого сина Ізя-слава одружив із сестрою Казимира. Цей союз закріпив за київським князем Червенські міста.

Цікаво знати

Володимир, старший син Ярослава, був одружений із Гідою, донь^ кою англійського короля Гарольда, переможеного Вільгельмом Завойов­ником. Русько-візантійську угоду 1046 р., яка врегульовувала відноси­ни двох держав після війни 1043 р., було незабаром скріплено шлюбом сина Ярослава Всеволода з Марією, дочкою візантійського імператора Константина IX Мономаха. Шлюб його сина Святослава з онукою ні-' мецького імператора Генріха II сприяв зміцненню відносин Київської держави з Німеччиною.

За європейських правителів вийшли заміж також три доньки кня­зя: Анна — за французького короля Генріха І, Анастасія — за угорсько­го короля Андрія І, Єлизавета — за норвезького короля Гаральда III.

Укладання вигідних союзів шляхом шлюбів із членами родин пра­вителів різних країн сприяли зміцненню авторитету Київської держави й були свідченням далекоглядності Ярослава.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1.    Що таке міжусобна боротьба?

2.    Коли розпочалося князювання Ярослава в Києві?

3.    Якими були наслідки Лиственської битви 1024 р.?

4.    Коли відбулася битва КНЯЗЯ Ярослава з печенігами біля Києва?

5.    Що таке «Руська правда»?

6.    Що було зроблено Ярославом для зміцнення центральної влади?

7.    Кого було обрано київським митрополитом 1051 р.?

8.    За правителів яких держав вийшли заміж доньки князя Яро­слава?

9.    Порівняйте межі Київської держави на кінець правління Володи­мира і Ярослава Мудрого.

Учитель організовує перевірку результатів роботи учнів із табли­цею «Правителі Київської держави», обговорює й уточнює їхні висновки.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

(Учитель привертає увагу учнів до провідних ідей матеріалу, роз­глянутого на уроці, за потребою супроводжує їх коротким коментарем.) Князювання Ярослава Мудрого стало періодом подальшого підне­сення Русі. У цей час завершилося становлення її державності: стабілізувалися кордони, було вдосконалено систему управління, упорядковано правові норми, розвивалися культура, освіта і цер­ковне життя.

Київська держава сягнула вершини свого розквіту, ставши в один ряд із провідними країнами середньовічної Європи.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.    Опрацюйте §  підручника.

2.    Підготуйте есе за темою «Чому вважають, що за часів Ярослава Мудрого  Київська держава досягла вершини свого розквіту?»

Тема.  Суспільний і політичний устрій  та господарське життя Київської і держави наприкінці X — у першій І ПОЛОВИНІ XI СТ. (Слайд 1)

Мета:     визначити особливості суспільного життя політичного устрою й стану госпо­дарства Русі у зазначений період; пояснити зміст термінів і понять «центра­лізована монархія», «князівська рада», «домен», «уділ», «соціальна верства», «сюзерен», «гривня», «віче», «вотчина», «помістя»; розвивати вміння поєд­нувати інформацію з різних джерел для отримання нових знань; виховувати повагу до історичного минулого.

Тип уроку:     комбінований.

Обладнання:     підручник, атлас.

Основні терміни і поняття: централізована монархія, князівська рада, домен, уділ, соціальна вер­ства, сюзерен, гривня, віче, вотчина, помістя.

Основні дати і події: кінець X — перша половина XI ст. — період існування централізованої мо­нархії на Русі.

Структура уроку

I.    Організація навчальної діяльності

II.    Перевірка домашнього завдання

III.    Актуалізація опорних знань

IV.    Вивчення нового матеріалу (Слайд 2)

1.   Політичний устрій.

2.   Становлення феодальних відносин. Основні верстви населення.

3.   Розвиток господарства.

4.   Повсякденне життя.

V.   Закріплення нових знань

VI.    Підсумки уроку

VII.    Домашнє завдання

                       Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Бесіда за запитаннями (Слайди 3—4)

1.    Розкажіть, як відбувалася міжусобна боротьба між синами Воло­димира й утвердження Ярослава в Києві.

2.    Охарактеризуйте внутрішньополітичну діяльність Ярослава.

3.    Яким був внесок князя Ярослава в культурно-освітнє і церковне життя Київської держави?

4.    Якими були особливості зовнішньої політики князя Ярослава?

5.    Історики часто називають князя Ярослава «тестем Європи». По­ясніть чому.

6.    Яких висновків ви дійшли, працюючи вдома над есе?

III.  АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ                                                

Бесіда за запитаннями (Слайди 5—6)

1.    Що таке «дружинна держава»?

2.    Яким був склад населення Русі в IX—X ст.?

3.    Що  ви  знаєте  про  систему  управління  Київською  державою в IX—X ст.?

4.    Яким було життя людей у селах та містах Русі в цей період?

5.    Що таке феодалізм?

6.    Якими   були   особливості   структури   феодального   суспільства й управління державою в середньовічній Європі?

IV.   ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Дидактична гра «Шість запитань»

Використання гри сприятиме активізації роботи учнів на уро­ці.

1. Політичний устрій

Розповідь учителя

(Слайди 7— 8) Наприкінці X — у першій половині XI ст. формою державного правління Русі стала централізована монархія. Монархія на Русі існувала в цей час майже повністю у формі одноосібної влади вели­кого київського князя. Лише деякий час після міжусобної боротьби між синами Володимира князь Ярослав спільно правив державою зі своїм бра­том Мстиславом. Великий князь київський у цей час уже став повновлад­ним правителем країни, а не першим серед інших князів, як раніше.

Нащадки колишніх східнослов'янських племінних князів були васалами Києва.

Князь був головним носієм державної влади, представником Русі на міжнародній арені. Зовнішні відносини з іноземними державами бу­ли його винятковим правом. Князь зосереджував у своїх руках законо­давчу, судову, виконавчу і військову владу. Він установлював правові норми, що регулювали різні питання суспільного життя. Ви вже знаєте про «Устав земляний» князя Володимира і «Правду Ярослава».

До обсягу повноважень великого князя належали також військо­ві справи. Він був головним воєначальником, вирішував питання оборо­ни країни, брав участь у воєнних кампаніях.

Робота з термінами і поняттями (Слайд 9)

Централізована монархія — форма правління, за якої найвища державна влада зосере­джувалася в руках одній особи — монарха, що управляє країною з одного центру.

Князь являв собою головну державну структуру, забезпечував ді­яльність усіх органів управління і вважався символом державної ста­більності. Влада КНЯЗЯ була необмеженою й залежала від його автори­тету. Військову підтримку діяльності князя забезпечувала дружина, що перебувала у васальній залежності від нього. Вона поділялася на стар­ших дружинників, які отримували від князя за свою службу землі, і мо­лодших — які отримували платню або частину здобичі.

При князі існувала князівська рада, до складу якої входили бо­яри, старші дружинники, представники міської знаті й вищого духо­венства.

Робота з термінами і поняттями

Князівська рада — дорадчий орган при великому князі київському, що походить від східнослов'янських племінних рад старійшин.

Робота з документом

«ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ» ПРО ОБРАННЯ НОВОЇ ВІРИ

КНЯЗЕМ ВОЛОДИМИРОМ

У рік 987. Скликав Володимир бояр своїх і старців городських і сказав їм: «Осе приходили до мене болгари, кажучи: "Прийми закон наш". Потім же прийшли німці, і тії хвалили закон свій. Після сих при­ходили жиди. А після сих приходили й греки, гудячи всі закони, а свій хвалячи, і багато говорили вони, розказуючи од початку світу... Так що ви врадите? Що відповісте?»

І сказали бояри і старці: «Ти знаєш, княже, що своє ніхто не ху­лить, а хвалить. Якщо хочеш ти розізнати гаразд, то маєш у себе му­жів. Пославши їх, розізнай у кожного про їхню службу і як хто слу­жить Богові».

Запитання до документа

1)    Хто був ініціатором скликання ради?

2)    Із якою метою князь скликав раду?

3)    Яким чином члени ради могли впливати на рішення князя?

Князівська рада своїми порадами мала можливість впливати на  рішення князя. Із радою князь обговорював найважливіші питання дер­жавного життя: оголошення війни, укладення мирних угод, династич­них шлюбів, установлення нових правових норм, вирішення важливих судових справ тощо. Зокрема, за повідомленням Нестора-літописця, пе­ред прийняттям християнства князь Володимир скликав раду для обго­ворення питання вибору нової віри.

(Слайд 10) Певне місце в системі державного правління посідало віче. Цей орган влади зберігався як залишок старих відносин і продо­вжував слов'янську традицію племінних зборів. Волевиявлення віча ма­ло на меті довести думку народу до великого князя київського або його намісників. Проте роль віча за доби існування на Русі централізованої монархії була досить незначною.

Робота з термінами і поняттями (Слайд 11)

Віче — народні збори всього дорослого вільного населення, що приймало рішення з важ­ливих громадських і державних справ.

ми

2. Становлення феодальних відносин. Основні верстви насе­лення

Розповідь учителя

У країнах Центральної та Західної Європи Середньовіччя, як ви вже знаєте, стало періодом становлення феодальних відносин. За ча­сів Київської держави феодальне суспільство сформувалося також у східних слов'ян. Цей процес був досить тривалим і пройшов декіль­ка етапів.

Феодалізм у східних слов'ян формувався на основі розкладу родо­племінних відносин. Спочатку вільні селяни-общинники віддавали пев­ну кількість вироблених ними продуктів як натуральну повинність сво­їй родоплемінній знаті. (Слайд 12) У IX ст. право збирання данини з усього вільного населення східнослов'янських земель перейшло до ки­ївського князя і його дружини. Збір данини мав назву полюддя.

(Слайд 13) На наступному етапі, у X ст., київські князі захопили і привласнили общинні землі. За великим київським князем визнавало­ся право на верховне володіння всією землею Русі. Наприкінці X ст. роз­почалося формування доменів — володінь удільних князів.

Цьому сприяла адміністративна реформа князя Володимира, у ре­зультаті якої він позбавив племінних князів права управляти землями і передав ці права своїм синам.

Робота з термінами і поняттями (Слайд 14)

Домен — особисте земельне володіння середньовічного феодала.

Уділ — адміністративно-територіальна одиниця у Київській державі, якою управляв князь,

залежний від великого київського князя.

Наступним кроком у становленні феодальних відносин стала по­ява в XI ст. земельної власності верхівки служилої знаті (бояр) та пра­вославної церкви. У X—XI ст. на Русі почали формуватися васальні від­носини: за вірну службу князь надавав своїм боярам і дружинникам право «кормління» — вони могли залишати собі податки, які сплачува­ло населення певної території.

Дещо пізніше, імовірно наприкінці XI ст., з'являються боярські вотчини, які їхні власники могли передавати своїм нащадкам у спадок. Джерелом їхнього виникнення могли бути землі, з яких стягувалися по­датки (для дружинної верхівки), або землі родової спільноти (для родо­племінної знаті).

Помісна форма землеволодіння, коли князь надавав землі боярам або дружинникам не в повну власність, а за умови несення служби, на думку деяких дослідників, виникла на Русі з XII ст. Вона не передба­чала для господаря помістя можливості передачі землі в спадок, про­даж, дарування тощо без згоди князя. Становлення феодальних відно­син вплинуло на склад суспільства Київської держави. Сформувалася своєрідна соціальна піраміда, що визначала становище представників різних соціальних верств населення.

Робота з термінами і поняттями (Слайд 15)

Вотчина — феодальна земельна власність, яку можна було вільно передавати в спадок, продавати, дарувати тощо.

Помістя — феодальна земельна власність, що надавалася за службу у війську чи при дво­рі, яку не можна було заповідати, продавати тощо.

Соціальна верства — велика група людей, становище якої в суспільстві визначається пев­ним обсягом прав і обов'язків.

Особливістю формування феодальних відносин на Русі стало те, що, на відміну від Західної і Центральної Європи, тут не сформувалося озгалуженої системи відносин між сеньйорами і васалами у вигляді феодальної драбини». Верховним сеньйором, або сюзереном, що мав раво надавати землю, був великий київський князь.

Усі інші удільні князі, бояри і дружинники були його васалами, оздавати землю удільні князі й бояри права не мали.

Суспільство Київської держави поділялося на панівні й залежні  ерстви населення. До панівної верстви належали князі, бояри і дружинники, до залежної — міщани, вільні й залежні селяни, дворова челядь (холопи). Руське духовенство, яке сформувалося після прийняття  християнства, також входило до панівної верстви. Воно поділялося на вище духовенство (митрополит, єпископи та ін.) і рядових священно­служителів.

Найбільшу частину населення становили смерди — особисто віль­ні селяни-общинники, що мали власне господарство, земельні наділи й сплачували данину князю. Тимчасово залежними селянами були заку­пи і рядовичі. Закупами називали тих селян, які через різні обставини втратили своє господарство й змушені були працювати на землевласника за грошову позичку (купу). Тих селян, що уклали із землевласником до­говір (ряд) про найм і відповідно до нього працювали в його господарстві, називали рядовичами. Зовсім безправною була дворова челядь і холопи. До челяді належали особи, які втратили своє господарство й працювали на господаря. їх могли продати, подарувати або передати в спадок. Холо­пами ставали переважно військовополонені. їхнє становище нагадувало становище рабів, яких господар міг навіть безкарно вбити.

У складі міщан переважну більшість становили вільні ремісники і торговці, які сплачували податки і виконували повинності на користь міст. В XI ст, міські ремісники і купецтво стали об'єднуватися в артілі й спілки за фаховими ознаками.

Робота з термінами і поняттями

Сюзерен — за часів феодалізму великий феодал-сеньйор, що був господарем над васа­лами.

3. Розвиток господарства

Колективна робота учнів з підручником

Учитель організовує самостійне опрацювання учнями відповідно­го матеріалу параграфа із наступним визначенням особливостей'госпо­дарського життя Київської держави в цей період.

Результати роботи учнів учитель систематизує і уточнює за допо­могою наведеного матеріалу.

Додаткова інформація

Наприкінці X — у першій половині XI ст. провідною галуззю гос­подарства Київської держави залишалося, як і раніше, сільське госпо­дарство. Особливо великого розвитку досягло землеробство. Селяни ви­рощували жито, пшеницю, просо, ячмінь, овес, горох. Для обробітку землі, залежно від ґрунтів, використовували плуг, рало або соху. Зем­лю обробляли за допомогою тяглової сили — коней та волів. У лісових районах Русі залишалася підсічна система землеробства, а в лісостепо­вих — парова система з двопільною і трипільною сівозмінами. У першій половині XI ст. з'явилися перші млини.

З овочів садили капусту, огірки, ріпу, часник, цибулю. У садах вирощували вишні, сливи, яблука та груші. Успішно розвивалося при­садибне тваринництво: на Правобережжі розводили переважно велику рогату худобу, на Лівобережжі — свиней, коней, кіз, овець. Займали­ся також і птахівництвом.

Серед промислів найпоширенішими були мисливство, рибальство і бортництво. Продукти мисливства, особливо хутро, купці вивозили до інших країн. Русичі здавна вживали в їжу мед і виготовляли з ньо­го напої. Із воску робили свічки. Мед і віск також вивозилися для тор­гівлі за кордон.

Ремесло розвивалося як у сільській місцевості, так і в містах. У Київській державі існувало понад 60 видів ремесел. Найбільших успіхів руські майстри досягли в металургійному виробництві та об­робці заліза, про високий рівень якого свідчили застосування ремісни­ками зварювання, кування, лиття металу, а також гартування сталі. У майстернях ремісники виготовляли знаряддя праці (сокири, зубила, кліщі тощо), зброю (щити, списи, шоломи, мечі, кольчуги тощо), пред­мети побуту, золоті, срібні, бронзові прикраси. За даними археологіч­них досліджень, із заліза в цей період виготовляли близько 150 видів різноманітних виробів.

Витонченістю і досконалістю характеризувалися руські ювелірні вироби, виготовлені в техніці черні та перегородчастої емалі. Німець­кий чернець Теофіл в XI ст. називав Київську державу країною, май­стри якої відкрили ці ювелірні техніки.

Мистецтво черні русичі опанували в X ст. Так називали чорні та темно-сірі зображення, нанесені на метал за допомогою гравіруван­ня й подальшого заповнення штрихів особливим сплавом. (Слайд 16) У техніці черні виготовлялися срібні колти (підвіски), медальйони, персні, хрести, браслети тощо.

Мистецтво перегородчастої емалі руські майстри запозичили в X—XI ст. у візантійців. Воно полягало в тому, що на поверхню зо­лота або срібла напаювалися тонкі дротинки, які складали контур май­бутнього малюнка. Вони утворювали перегородки, простір між якими заповнювався емаллю — різнокольоровою склоподібною масою. Потім річ клали на жаровню, де емаль плавилася й згодом застигала. Вико­ристовувалися емалі синього, жовтого, червоного, білого, зеленого і ко­ричневого кольорів.

Емалями прикрашали князівські діадеми, сережки, намиста, підвіски, медальйони, хрести, оклади (оправи) церковних книг. За­лишки майстерень, де виробляли емалі, знайдені археологами під час розкопок центральної частини стародавнього Києва та на території Ки­єво-Печерського монастиря.

Інтенсивного розвитку в цей час набуло гончарство. Найбільше продукції на ринок постачали саме гончарі. Це були горщики, гле­чики, світильники, підсвічники, керамічні кахлі, іграшки тощо. На межі X—XI ст. руські майстри опанували техніку виготовлення полив'яних керамічних виробів: столового посуду й декоративних пли­ток, які використовували на оздоблення храмів і палаців. ,ї~:1 Високого рівня розвитку досягло також склоробство. Його секре­тами руські майстри оволоділи наприкінці X — у першій половині XI ст. У майстернях виготовляли віконне скло, посуд, браслети, на­миста, персні та інші речі. На Русі були також розвинуті ремесла з об­робки шкіри, дерева, кістки, каменю, виготовлення взуття, одягу, ви­робництва цегли і вапна.

Важливу роль у господарському розвитку Русі відігравала тор­гівля. Цьому сприяло те, що її територією проходило декілька важ­ливих міжнародних торговельних шляхів. «Грецький» шлях («із ва­рягів у греки») поєднував Русь із балтійськими та чорноморськими ринками. «Соляним» шляхом підтримувалися зв'язки з країнами Цен­тральної та Західної Європи. «Залозним» — із країнами Кавказу та Арабського Сходу.

Основними товарами, які руські купці вивозили за кордон, бу­ли хутро, мед, віск, шкури, ювелірні прикраси, ремісничі вироби (ме­чі, кольчуги, замки тощо), льон, сільськогосподарська продукція. Із Візантії на Русь привозили золото, посуд, шовкові тканини, прикра­си, вина, ікони, хрести. Із країн Сходу — прянощі, зброю, тканини, прикраси. Із країн Північної та Західної Європи — оселедці, напої, зброю, коштовний посуд, срібло, вовняні тканини, тонке полотно.

Розвиток торгівлі зумовив пожвавлення грошового обігу. Вико­ристовували арабські, візантійські та західноєвропейські монети.

Цікаво знати

Першим карбувати власні монети, як ви вже знаєте, став князь Володимир після прийняття християнства. Проте до початку XI ст. в грошовому обігу Київської держави переважали арабські срібні мо­нети — диргеми. Поряд із ними, на думку багатьох дослідників, як засіб обміну використовували хутро дикого звіра — куниці, вивірки тощо. Від тривалого використання диргеми зношувалися, а інколи їх­ній край обрізали шахраї. Тому на початку XI ст. з них стали вироб­ляти срібні зливки — гривні. Київська гривна мала шестикутну фор­му і масу близько 160 г. Назва «гривна» використовується в усіх давньоруських джерелах. Буква «я» наприкінці цього слова з'явилася в XIX ст., імовірно, під впливом західноукраїнського діалекту.

У населених пунктах Київської держави були спеціальні місця, де відбувалася торгівля. Так, німецький воїн Тітмар Мерзебурзький  повідомляє, що в 1018 р. в Києві було вісім торжищ, а руські літопис­ці називають два — Бабин торжок на Горі й Торговище на Подолі.

4. Повсякденне життя

Розповідь учителя

Найчастіше русичі оселялися поблизу річок, поряд із лісом. У лісі вони полювали, збирали гриби та ягоди, ховалися від нападни­ків у разі небезпеки. Селянська родина складалася з 12—15 осіб і ве­ла самостійне господарство. Праця була надзвичайно важкою і ви­снажливою.

Цікаво знати

Особливо важким був сінокіс. Косили «горбушею» — косою, яка не різала, а підсікала траву ударом. У сінокіс дуже боліли шия, попе­рек, сухожилля, від напруги люди хворіли животами, спина і руки вкривалися виразками. Хліб жали серпами. Одна сім'я збирала близь­ко 3,2 тонни озимого хліба й могла частину продати.

Незаможні городяни найчастіше жили в напівземлянках. (Слайд 17) У містах більшість будівель споруджувалися з дерева, кам'яні будинки траплялися рідко. Багаті помешкання мали сіни та терем (сво­єрідна башта, де розміщувалися кімнати). Існувала також кліть — окрема кімната для зберігання речей. Заможні городяни мали стільці й ліжка, а бідні спали на скрині або просто на підлозі. У кожному бу­динку були ікони. Прості люди освітлювали оселю скіпою (дерев'яними трісками), а заможні — восковими свічками.

Заможного й бідного русича завжди можна було розпізнати за вбранням. Селяни носили лапті, бідні городяни — черевики. Часто і бідні, і багаті городяни взували чоботи.

Одяг прості городяни шили самі з лляної та вовняної тканини, а заможні замовляли вбрання з дорогих іноземних тканин у кравців. Більшість бідних русичів носили полотняні сорочки з поясом і вузькі штани. Зверху надягали свитку. У холодну погоду і городяни, і селяни носили плащ або кожух. Знать убиралася в довгі каптани, оздоблені ху­тром і прикрашені багатим шитвом. Міщани часто обирали різнокольо­рові тканини.

(Слайд 18) Більшість бідних русичів були невибагливі до їжі. Вжи­вали дичину, рибу, пізніше — м'ясо свійської худоби. Однак прості лю­ди переважно харчувалися кашами. У багатьох заможних сім'ях випі­кали пшеничний і житній хліб, у бідних — вівсяний. Пили коров'яче й овече молоко та робили з нього сир. Пісні страви мастили рослинною олією. Споживали багато овочів. Із напоїв переважали кисіль, мед і пи­во. Заможні люди також пили вино.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями (Слайди 19—20)

1.    Що таке централізована монархія?

2.    Що таке князівська рада?

3.    Чим відрізнялася помісна форма землеволодіння від вотчинної'?

4.    Хто належав до панівних верств населення Русі?

5.    Хто належав до залежних верств населення Русі?

6.    Хто становив найбільшу частину населення Русі?

7.    Яка галузь господарства була провідною в тогочасній Русі?

8.    Які види ремесла були найпоширенішими на Русі?

9.    Які основні товари вивозили руські купці за кордон?

Дидактична гра «Шість запитань»

Учитель перевіряє результати виконання учнями завдання до ди­дактичної гри, отриманого на початку уроку.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

(Учитель привертає увагу учнів до провідних ідей матеріалу, роз­глянутого на уроці, і за потребою супроводжує їх коротким комен­тарем.)

і За формою державного правління наприкінці X — у першій по­ловині XI ст. Київська держава була централізованою монархією з одноосібною владою великого київського князя.

У X—XI ст. на Русі сформувалися феодальні відносини й відпо­відно утворилася соціальна піраміда. Проте феодалізм на Русі мав певні особливості, які відрізняли його від тих феодальних поряд­ків, що встановилися в західноєвропейських країнах.

■    Господарство Київської держави досягло високого рівня розвитку. Основним заняттям населення Русі було сільське господарство.

■    Повсякденне життя русичів зумовлювалося їхньою належністю до певної суспільної верстви, особливостями природних умов та іс­нуючими культурними традиціями.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ (Слайд 21)

1.    Опрацюйте §  підручника.

2.    За додатковими джерелами підготуйте повідомлення про розвиток архітек^ тури й образотворчого мистецтва у Київській державі.

Тема: Практичне заняття «Християнська релігія і церква в житті давньоруського суспільства».

Мета: скласти уявлення про місце і роль християнської релігії і церкви в житті дав­ньоруського суспільства; закріпити теоретичні знання учнів, набуті впродовж вивчення навчального матеріалу; розвивати вміння аналізувати історичні джерела, виступати з повідомленнями або презентаціями перед класом; сприяти формуванню толерантного ставлення до думок інших і вмінню шу­кати з ними порозуміння.

Тип уроку: застосування набутих знань.

Обладнання: підручник, атлас, карта «Київська держава за князювання Володимира Вели­кого та Ярослава Мудрого», матеріали, підготовлені вчителем і учнями до практичного заняття.

Структура уроку

I.    Організація навчальної діяльності

II.    Перевірка домашнього завдання

III.    Актуалізація опорних знань

IV.    Проведення практичного заняття

V.    Закріплення нових знань

VI.    Підсумки уроку

VII.    Домашнє завдання

                                                      ХІД уроку  

                          

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує учням тему практичного заняття, інформує про заплановані форми роботи.

II.   ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Бесіда за запитаннями

1.    Як виникла східнослов'янська писемність?

2.    Яку роль для вивчення культурного життя Київської держави ві­діграє усна народна та музична творчість?

3.    Охарактеризуйте розвиток архітектури та образотворчого мистец­тва на Русі.

III.  АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1.    Якими є основні засади християнського віровчення?

2.    Як відбулося хрещення Русі?

3.    Яким є історичне значення хрещення Русі?

IV.      ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Робота з джерелами

Учитель об'єднує учнів у малі групи, доручає опрацювати наведе­ний матеріал й організовує обговорення результатів, яких досягли учні.

1.    Проаналізуйте репродукцію картини С. Іванова «Християни та язичники» (готується до уроку вчителем) і дайте відповіді на за­питання.

1)  Що зображено на картині?

2)  Хто із зображених на картині християнин, а хто — язичник?

3)  Чим, на вашу думку, спричинений конфлікт, зображений на картині?

4)  Що намагалися захистити люди, опираючись християнізації?

2.    Проаналізуйте наведений текст і дайте відповіді на запитання. Князь Володимир дуже енергійно взявся запроваджувати христи­янство. Для цього він наказав знищити капища старих язичницьких бо­гів по всій державі. У Києві хрещення не зустріло особливого опо­ру, а в інших місцевостях воно проводилось примусово. Наприклад, у Новгороді залишилась приказка про Володимирових воєвод, яким він доручив хрестити своїх підданих далеко від столиці: «Путята хрестив вогнем, а Добриня — мечем». Митрополит Іларіон у «Слові про закон і благодать» про хрещення Русі писав: «А як хто то й не з любові, а зі  страху перед повелителем охрестився, бо ж благовір'я його на владу спи­ралося». Зрозуміло, що нова віра нав'язувалася насильно, а у віддале­них від столиці місцевостях двовір'я зберігалося протягом століть.

1)  Чому поширення християнства зустріло опір із боку населення?

2)  Які верстви населення підтримували поширення християн­ства, а які — ні?

3)  Що може бути свідченням проникнення християнства в різні сфери життя суспільства Русі?

4)  Які чинники сприяли перемозі християнства у протистоянні з язичництвом?

5)  Чому повстання волхвів на Русі не мали успіху?

Заслуховування повідомлень, підготовлених учнями до уроку

Учитель організовує обговорення учнівських повідомлень за темою «Християнська релігія і церква в житті давньоруського суспільства».

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Учитель доручає учням самостійно визначити особливості проник­нення християнства в житті давньоруського суспільства, його протистоян­ня з язичництвом і впливу християнства на життя тогочасного суспільства.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель пропонує учням по черзі висловити свою думку щодо то­го, чим був корисним для них цей урок.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Складіть кросворд з основних термінів і понять вивченого розділу.

Тема:  Культура Київської держави.

Мета:     визначити особливості, здобутки і досягнення культури Київської держави; пояснити зміст термінів і понять «кирилиця», «церковнослов'янська мова», «билини», «скоморохи», «архітектура», «фреска», «мозаїка», «ікона», «іконо­пис»; розвивати вміння учнів систематизувати навчальний матеріал; сприя­ти естетичному вихованню учнів.

Тип уроку:     комбінований.

Обладнання:     підручник, атлас, карта «Київська держава за князювання Володимира Вели­кого та Ярослава Мудрого».

Основні терміни і поняття: кирилиця, церковнослов'янська мова, билини, скоморохи, архітекту­ра, фреска, мозаїка, ікона, іконопис.

Основні дати:     XI ст. — перші відомості про наявність у східних слов'ян власної писемності.

Структура уроку

I.    Організація навчальної діяльності

II.    Перевірка домашнього завдання

III.    Актуалізація опорних знань

IV.    Вивчення нового матеріалу

1.   Виникнення східнослов'янської писемності. Школи.

2.   Усна народна та музична творчість.

3.   Розвиток архітектури й образотворчого мистецтва.

V.    Закріплення нових знань

VI.    Підсумки уроку

VII.    Домашнє завдання

                                             ХІД уроку                             

I.   ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує тему й основні завдання уроку. Доцільно та­кож звернути увагу, що на наступному уроці відбудеться практичне за­няття, завдання до якого учні отримають наприкінці уроку.

II.   ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Дидактична гра «Розповідь навпаки»

Правила гри. Учитель доручає учням, прослухавши певні фраг­менти матеріалу (наприклад, виклад пунктів плану розгляду нового ма­теріалу), переказати їхній зміст навпаки, по одному реченню.

Доцільно, щоб учитель не попереджав учнів, за яким саме пунк­том плану уроку буде виконане ігрове завдання.

Бесіда за запитаннями

1.    Чим централізована монархія відрізняється від «дружинної дер­жави» як форми державного правління?

2.    Охарактеризуйте становище основних верств населення Русі.

.    Визначте особливості розвитку господарства Київської держави.

4.    Яким було повсякдення життя населення Київської держави?

5.    Порівняйте процес становлення феодальних відцосин у країнах Західної Європи та Київській державі.

III.  АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1.    Коли і як було запроваджено християнство в Київській державі?

2.    Які народні казки, перекази й билини доби Київської держави ви знаєте?

3.    Які архітектурні пам'ятки Русі, що збереглися до нашого часу, вам відомі?

IV.   ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Випереджальне завдання

Впродовж розгляду нового матеріалу учитель доручає учням сис­тематизувати його за наведеною формою.

Галузь культури                                               Основні досягнення

1. Виникнення східнослов'янської писемності. Школи

Розповідь учителя

Поява власної писемності мала надзвичайно важливе значення для розвитку східнослов'янської спільноти. Збереглися відомості про те, що в XI ст. східні слов'яни мали власну писемність, або «руські письмена». Зокрема, у творі «Сказання про письмена» болгарського письменника Чор­норизця Храбра, який жив на зламі IX—X ст., згадується, що до прийнят­тя християнства слов'яни користувалися для письма власними «чертами і резами». Слов'янський просвітник Кирило Солунський повідомляв, що на початку 60-х рр. IX ст. він бачив у Херсонесі писані «руськими пись­менами» Євангеліє та Псалтир.

Після запровадження християнства на Русі поширилася винайде­на братами-просвітниками Кирилом і Мефодієм абетка — кирилиця. Од­ночасно з'явилася церковнослов'янська (або старослов'янська) мова, яка стала вживатися як церковна і книжна мова. Натомість у повсякденно­му житті використовувалася жива народна мова.

Зверніть увагу

Кирилиця — слов'янська абетка. Названа за ім'ям слов'янського просвітника Кирила, який разом із братом створив першу слов'янську абетку з 38 літер (глаголицю), а його учні вдосконалили її і назвали кирилицею. Вона складалася з 43 літер (але була й коротша абетка — із 27—32 літер). Кирилиця стала основою сучасних слов'янських сис­тем писемності: білоруської, болгарської, російської, сербської, україн­ської тощо.

За часів князювання Володимира в Києві для князівських і бо­ярських дітей було відкрито першу школу. За повідомленням літопис­ця, князь Ярослав Мудрий заснував школу, де навчалося 300 дітей ста­рост і священиків. Основу освіти становили богослов'я, філософія, риторика і граматика. Вивчали на Русі й іноземні мови. Кількома мо­вами володів Ярослав Мудрий, а його син Всеволод удома опанував

п'ять іноземних мов.

Осередками освіти на Русі були церкви і монастирі, які також сприяли розвитку літератури та мистецтва.

2. Усна народна та музична творчість

Розповідь учителя

Краще зрозуміти духовне життя східних слов'ян дозволяє усна народна та музична творчість доби Київської держави. Усна народна творчість цього періоду надзвичайно різноманітна: билини, перекази, пісні, загадки, прислів'я, приказки, казки. У билинах оспівувалися вій­ськові перемоги київських князів та їхніх дружин. До найдавніших на­лежить група билин про князя Володимира Красне Сонечко, який ра­зом із богатирями Іллею Муромцем, Альошою Поповичем та Добринею Микитичем захищає Русь від ворогів.

Чимало інформації можна отримати за історичними переказами. Найдавнішими серед східнослов'янських народних пісень є обря­дові, які виникли ще в дохристиянські часи. Вони були пов'язані зі свят­куванням настання весни і нового року, відзначенням свят урожаю і сон­ця, обрядами весілля і похорону.

Загадки, прислів'я і приказки в стислій і дотепній формі відобра­жають життєвий досвід і мудрість народу.

До доби Київської держави належить виникнення відомих усім ка­зок  про  Бабу-Ягу,  Змія  Горинича,  Кирила Кожум'яку,   Вернигору,

Котигорошка та багато інших. У них русичі висловлювали свої погляди на добро і зло, правду і кривду.

Робота з термінами і поняттями

Билина — староруська епічна пісня-сказання про знаменні події з життя народу і героїчні подвиги богатирів.

Зверніть увагу

Народні казки можуть бути джерелом інформації про дійсні істо­ричні події. Зокрема, у сюжеті казки «Летючий корабель» є багато спільного з наведеною в «Повісті минулих літ» розповіддю про помсту княгині Ольги деревлянам за вбивство свого чоловіка.

Імена героїв казок часто допомагають зрозуміти, якими були їх­ні вчинки в уявленні русичів. Зокрема, ім'я відомого казкового персо­нажа Кощія Безсмертного походить від руського слова «кощій», яке на Русі було синонімом слова «кочівник».

Робота з термінами і поняттями

Скоморохи — мандрівні середньовічні актори і музиканти на Русі.

Архітектура — мистецтво проектування, спорудження та художнього оздоблення будівель; будівельне мистецтво.

Існує чимало свідчень про те, що на Русі була для свого часу добре розвинута музична творчість. Згадки про неї є в літописах, на фресках Софійського собору в Києві.

Відомо, що на Русі були поширені пісні, танці, гра на музичних інструментах — гуслях, сопілках, гудках і бубнах. На одній зі стін Софійського собору в Києві зображено цілий ансамбль із семи вико­навців. На міських площах та в князівських палацах виступали ско­морохи, які танцювали, водили дресированих ведмедів та інших тварин.

Після прийняття християнства церква почала засуджувати й пе­реслідувати скоморохів за їхні «сатанинські» забави. Православна церква сприяла поширенню на Русі хорового співу, стала відома нот­на система. Навчання співу було одним з обов'язкових предметів то­гочасної школи.

3. Розвиток архітектури й образотворчого мистецтва

Повідомлення учнів

Розгляд питання відбувається шляхом заслуховування повідом­лень, підготовлених учнями до уроку. Учитель систематизує й уточнює виступи учнів, використовуючи наведений матеріал.

Додаткова інформація

Археологічні та літописні знахідки свідчать про високий рівень розвитку архітектури Русі. Зокрема, кожен із великих руських «гра­дів» мав досить складну для свого часу систему оборонних укріплень. Вони складалися з валів, насипаних на дерев'яні кліті й оточених глибоким ровом. На валах споруджувалися дерев'яні стіни з оборон­ними вежами.

Аналіз літописних свідчень дозволяє зробити висновок, що пер­шою кам'яною світською спорудою в Києві був, імовірно, палац княги­ні Ольги. Першою кам'яною церковною спорудою Русі, як ви вже зна­єте, вважається Десятинна церква, збудована на Старокиївській горі наприкінці X ст. Вона стала кращою будівлею «міста Володимира».

Завдяки археологічним розкопкам ми знаємо, що це був великий храм, внутрішній простір якого перекривався зводами у формі хреста, а літопис повідомляє, що він мав багато куполів.

Підлога була прикрашена мозаїкою з кольорового мармуру над­звичайної краси, а стіни розписані фресками.

На стінах церков часто розміщувалися графіті -  різноманітні на­писи та малюнки.  У Києві археологи також виявили залишки двох князівських па­лаців із повздовжніми фасадними галереями, збудованих наприкінці X — на початку XI ст.

Робота з термінами і поняттями

Графіті — стародавні написи та малюнки різного змісту, зроблені гострими предметами на посуді, стінах тощо.

Ікона — у православ'ї та католицизмі живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Хрис-та, Богородиці, святих і подій зі Святого Письма, якому поклоняються віруючі. Мозаїка — зображення або візерунок, зроблений з окремих, щільно припасованих один до одного і закріплених на спеціальному розчині різнокольорових шматочків скла, мармуру, ка­мінців тощо.

Фреска — картина, написана .фарбами (водяними або на вапняному молоці) на свіжій вог­кій штукатурці.

Справжнім шедевром архітектури Київської держави вважається Софійський собор у Києві. Зовні собор вирізнявся винятковою красою. Це був величний хрестово-купольний храм, внутрішній простір якого складався з п'яти нефів — повздовжніх просторів між рядами стовпів. Із півночі, заходу й півдня його оточував подвійний ряд галерей, а звер­ху він був увінчаний тринадцятьма куполами.

Мозаїки і фрески вражають різноманітністю образів Софійського собору. На чільних місцях у храмі були розташовані мозаїки Христа-Пантократора (Вседержителя) і Марії-Оранти (Богоматері-Заступниці).

 Цікаво знати

У мозаїках Софійського собору руські майстри використали смаль­ту (кольорове скло) 177 відтінків. Близько 3000 м² у соборі займали фрес­ки. Особливістю Софійського собору стало те, що його прикрашають од­ночасно мозаїки і фрески: за візантійською традицією, їх не поєднували в одному храмі.

Довкола Софійського собору на честь святих захисників князя Ярослава Мудрого і його дружини Інгігерди було засновано монастирі з храмами Георгія та Ірини.

У першій половині XI ст. за прикладом Софійського собору в Киє­ві були зведені однойменні собори в Полоцьку та Новгороді.

УХ — на початку XI ст. в храмобудівництві Русі переважали ві­зантійські традиції. їх можна побачити в будівлях Десятинної церкви в Києві та Спасо-Преображенського собору в Чернігові (1031—1036). Зве­дення Софійського собору стало своєрідною перехідною межею й унаочни­ло появу нових слов'янських традицій в архітектурі Русі.

До яскравих і неповторних явищ образотворчого мистецтва Київ­ської держави, крім мозаїк і фресок, належить іконопис.

Спочатку ікони завозилися з Візантії та Болгарії, але згодом на Ру­сі сформувалися місцеві традиції іконопису. Руські майстри завжди до­тримувалися візантійського канону (твердо встановленого правила, що було зразком) іконопису, який оберігався православною церквою, але ні­коли не копіювали візантійські ікони. На Русі ікони писалися на дошках.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1.    Коли у східних слов'ян, за повідомленнями історичних джерел, існувала власна писемність?

2.    За правління якого князя у Києві було відкрито першу школу?

3.    Що таке билина?

4.    Яким подіям присвячена найдавніша група билин Русі?

5.    Назвіть першу кам'яну церковну споруду Київської держави.

6.    Що таке мозаїка?

Учитель організовує перевірку й обговорення результатів вико­нання учнями випереджального завдання, отриманого перед початком розгляду нового матеріалу.

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

(Учитель привертає увагу учнів до провідних ідей матеріалу, розгля­нутого на уроці, за потребою уточнює і поглиблює їх.)

Писемність у східних слов'ян виникла задовго до прийняття хрис­тиянства. Після хрещення Русі князем Володимиром існуюча сис­тема письма стала витіснятися кирилицею.

До вагомих здобутків культури Русі належить її усна народна та музична творчість. У них вбачають витоки сучасного українсько­го фольклору.

Високого рівня розвитку досягли архітектура й образотворче мис­тецтво Київської держави. Руські будівничі та художники вико­ристовували у своїй творчості надбання майстрів Візантії, розви­ваючи і вдосконалюючи їхні творчі прийоми.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.   Опрацюйте §   підручника.

2.   До практичного заняття підготуйте есе за темою «Християнська релігія і церква в житті давньоруського суспільства».

Тема. Узагальнення і тематичний контроль за розділом «Київська держава (Русь-Україна) наприкінці X — у першій половині XI ст.».

Мета:  здійснити узагальнення й тематичний контроль знань, умінь і навичок, набу­тих учнями впродовж вивчення розділу; удосконалити наявні вміння й нави­чки; виховувати шанобливе ставлення до минулого України,

Тип уроку:  узагальнення й оцінювання знань,

Обладнання:  підручник, атлас, завдання для перевірки навчальних досягнень учнів.

Структура уроку

I.    Організація навчальної діяльності

II.    Узагальнення й оцінювання знань

III.    Підсумки уроку

IV.    Домашнє завдання

                                     Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель оголошує тему й основні завдання уроку, інформує про заплановані форми роботи.

II. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ

Запитання і завдання

1.    Складіть перелік подій з історії Русі кінця X — першої половини XI ст., які ви вважаєте найважливішими. Обґрунтуйте свій вибір.

2.    Опишіть «стольний град» Київської держави, місто Київ часів Ярослава Мудрого.

3.    Яку роль для Київської держави відіграло запровадження хрис­тиянства?

4.    За розвитком Русі кінця X — першої половини XI ст. розкрийте роль князівської влади в державному житті.

5.    Якими, на вашу думку, є підстави для того, щоб стверджувати, . що культура Русі досягла високого рівня розвитку?

6.    Виконайте завдання за історичною картою.

1)  Як змінилася територія Київської держави наприкінці X — у першій половині XI ст. порівняно з попереднім періодом її розвитку?

2)  Назвіть території, приєднані до Київської держави за князю­вання Володимира та Ярослава.

3)  Покажіть на карті основні походи Володимира та Ярослава.

7.    Назвіть роки правління князів Володимира та Ярослава. Порів­няйте внутрішню і зовнішню політику двох князів. З'ясуйте її значення та наслідки.

8.    Складіть характеристики Володимира і Ярослава як особистостей та історичних діячів.

9.    Наведіть факти, які підтверджують думку, що за князювання Во­лодимира та Ярослава Київська держава досягла свого розквіту.

10.   Назвіть приклади: найдавніших пам'яток писемності; поширення освіти на Русі; відносин Русі з європейськими державами.

Охарактеризуйте суспільну роль різних верств і станових груп на­селення Русі.

Визначте ступінь розвитку господарства й торгівлі на Русі порів­няно із тогочасною Західною Європою.

Порівняйте повсякденне життя мешканців міста і села на Русі й у середньовічній Європі.

Охарактеризуйте особливості ролі князівської влади в політично­му устрої Русі.

Порівняйте політичний устрій і соціальний розвиток давньорусь­кого і тогочасного європейського суспільств.

Тестові завдання

1. Що було спільним у зовнішній політиці Володимира Великого і Ярослава Мудрого?

А  походи на Константинополь Б   боротьба за Червенські міста В   запрошення місіонерів із Риму Г   відсіч агресії варягів

2. Які кочові племена здійснювали напади на південні кордони Ки­ївської держави за часів правління князя Володимира Великого?

А   хозари Б   печеніги В   половці Г   монголи

3. У якому році великий князь Володимир хрестив Русь?

 А   862 р. Б   882 р. В   911 р. Г   988 р.

4. Території яких племінних союзів слов'ян увійшли до складу Ки­ївської держави за часів князювання Володимира Великого та Ярослава Мудрого?

А  тиверців і уличів Б   волинян і білих хорватів В   сіверян і деревлян Г   полян і в'ятичів

5. Що завадило Ярославу Мудрому сісти на стіл великого князя ки­ївського відразу після смерті батька?

А  відсутність його імені в заповіті батька

Б   початок масових набігів печенігів на Русь

В   війна з варягами за контроль над торговельним шляхом «із ва­рягів у греки»

 Г   боротьба з братами за право княжіння

6.    За великого князя Ярослава Мудрого було запроваджено:

А християнство як державну релігію Русі

Б   писаний збірник давньоруських законів

В   систему збору данини з підвладних племен — полюддя

Г   традицію скликання з'їздів (снемів) руських князів

7.    Завдяки яким обставинам великий київський князь Ярослав Му­дрий у 1036 р. «став єдиновладним володарем Руської землі»?

 А  успадкування земель Мстислава Володимировича

Б   створення зводу законів «Руська правда»

В   заснування Києво-Печерського монастиря

Г   перемога над печенігами у битві під Києвом

8.    За якого князя Київська держава почала карбувати власну монету?

А  Олега                                         В   Ярослава Мудрого

Б   Святослава                                Г   Володимира Великого

9.    «Батько мій помер, а Святополк сидить у Києві, убиваючи бра­тів своїх...» — уривок із джерела виправдовує вступ у між­усобну боротьбу за київський стіл князя:

А  Володимира Великого             В   Володимира Мономаха

Б   Ярослава Мудрого                    Г   Святослава Ігоревича

10,    Доньці якого київського князя писав такого листа Папа Римський Микола II: «Слава про ваші чесноти, прекрасна діво, дійшла до наших вух, і з великою радістю чуємо ми, що ви виконуєте в цій дуже християнській державі [Франції] свої королівські обов'язки з похвальним завзяттям і чудовим розумом»?

А  Святослава                                В   Ярослава Мудрого

Б   Володимира Великого             Г   Володимира Мономаха

11.   Установіть послідовність подій.

А «І став княжити Володимир у Києві один. І поставив він ку­мири на пагорбі, поза двором теремним: Перуна дерев'яного, і Хорса, І Дажбога, і Стрибога, і Сімаргла, і Мокош, і прино­сили 'їм люди жертви, називаючи їх богами, і приводили си­нів своїх, і жертвували їх цим бісам, і оскверняли землю тре­бами своїми».

Б «Увійшла сама княгиня зі своїми родичами й вибраними служ­ницями; вона йдучи поперед інших жінок, а ті в порядку йду­чи одна за другою... Після них увійшли посли й представни­ки князів руських... Сів імператор з імператрицею зі своїми дітьми' й покликано було княгиню до зали й, за запрошенням імператора сівши, говорила з ним про що хотіла».

В «А було ж печенігів без числа. Виступив тоді він із города, приготував до бою дружину. Зійшлися вони на місці, де ото ¹ нині Софія стоїть, митрополія руська. І сталася січа люта, і ледве одолів він печенігів під вечір».

Г «Помер великий князь руський... і заповів синам своїм: "Те­пер же поручаю я,— замість себе,— стіл свій, Київ, найстар­шому сину Ізяславу. Слухайтесь його, як ото слухались ви ме­не, нехай він буде замість мене. А Святославу даю я Чернігів, а Всеволоду — Переяславль, а Ігорю — Володимир, а В'яче-славу — Смоленськ"».

III.  ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель підбиває підсумки роботи учнів на уроці, оголошує і об­ґрунтовує оцінки.

IV.  ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Повторіть матеріал про територіальне зростання Київської держа­ви за Володимира Великого і Ярослава Мудрого.