Національно - патріотичне виховання

      Актуальні  питання  патріотичного   виховання

Патріотичне виховання — це сфера духовного життя, яка про­никає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненави­дить людина...

                                                            В. О. Сухомлинський

Вітчизна — це не хтось і десь, Я — теж Вітчизна.

                                                                 І. Світличний

Українче, спізнай самого себе!

                                                                     М. Куліш

Крок перший.

Що таке «патріотизм»

Патріотизм(грецьк. рatriotes— «співвітчизник», грецьк. patris— батьківщина) — це моральний і політичний принцип, соціаль­не відчуття, змістом яких є любов до Батьківщини, відданість своєму народові, готовність заради них йти на жертви, у тому числі готовність  підкорити свої особисті потреби потребам суспільства. Патріотизм пов'язаний із гордістю за досягнення і культуру своєї Батьківщини, бажанням зберігати її характер і культурні особливості та ідентифіку­вати себе з іншими членами нації, готовністю підпорядкувати свої ін­тереси інтересам країни, прагненням захищати інтереси Батьківщини і свого народу.

Поняття патріотизму виражає найвищу і найсильніпіу духовну силу, що зумовлює активну життєву позицію людини. Завдяки почут­тю патріотизму людина стає сильною, здатною творити і розбудовувати свою національну державу, що виступає гарантом стабільності й могут­ності народу, його безсмертя.

Крок другий.

Яку мету ставимо?

Органи державної влади, нормативно-правові документи визнача­ють мету патріотичного виховання, яка передбачає становлення гро-мадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, знати свої права й обов'язки, цивілізовано від­стоювати їх, сприяти єднанню українського народу, громадянському миру і злагоді в суспільстві.

Метою роботи органів державної влади та спеціалізованих відповід­них організацій, усіх підпорядкованих підрозділів, підприємств, засо­бів масової інформації та Організацій є робота з молодими громадянами 14-35 років, зокрема виховання їх у дусі патріотичного обов'язку, по­ваги до військової служби, до чинного законодавства та засад демокра­тичної, правової держави.

В Указі Президента № 616/2008 від 03.07.2008 р. метою національ­но-патріотичного виховання визначено сприяння вихованню у молодого покоління почуття патріотизму, формування особистості на засадах ду­ховності, моральності, толерантності, забезпечення створення умов для інтелектуального, культурного та фізичного розвитку, реалізації науко­во-технічного та творчого потенціалу молодих громадян, а також спри­яння ефективній діяльності центрів патріотичного виховання молоді.

У Концепції національно-патріотичного вихо­вання молоді зазначено, що ідеалом виховання є різнобічно та гармонійно розвинений національно свідомий, високоосвічений, життєво компетент­ний громадянин, здатний до саморозвитку та само­вдосконалення. Відповідно до змісту нормативно-правових документів щодо організації виховної ро­боти у школі, одним із пріоритетних завдань освіти є патріотичне виховання молодих поколінь. Таким чином, громадянське та патріотичне виховання є головними складовими національного виховання.

Крок третій.

Яке місце посідає патріотичне виховання  в системі загальновиховного процесу?

Виховання людини триває все її свідоме життя і значною мірою пов'язано з дитячим, юнацьким віком, з родиною, зі школою. Молоді та юнацькі роки — це саме той вік, коли активно триває фор­мування цінностей.

Складовою загального виховного процесу є, безумовно, патріотичне виховання — систематич^: на й цілеспрямована діяльність органів державної влади й громадських організацій з метою форму­вання в громадян високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, готовності до виконан­ня громадянських і конституційних обов'язків. Патріотичне виховання містить соціальні, цільо­ві, функціональні, організаційні та інші аспекти. Власне процес має високий рівень комплекснос­ті, тобто охоплює усі покоління й сфери життя: соціальну-економічну, політичну, духовну, право­ву, педагогічну, спирається на освіту, культуру, історію, державу, право.

Саме тому патріотичне виховання молоді є од­ним із найголовніших пріоритетів молодіжної по­літики в сучасній Україні.

Крок четвертий.

Як і де сприяти патріотичному   вихованню молоді?

Громадяни, які люблять свою країну, свій на­род і готові самовіддано служити їхнім інтересам, можуть називати себе патріотами. Але як поєдна­ти патріотизм як ціннісне ставлення до Батьків­щини зі справою внутрішньої свободи людського добровільного самовизначення? Особливо це важ­ливо в контексті питання про те, на основі яких фактів, подій і персоналій вітчизняної історії ви­ховувати школярів. Це завдання є одним із важ­ливих у сучасній педагогічній системі, особливо за сьогоднішніх умов розбудови громадянського  суспільства та становлення патріотизму, націо­нальної самосвідомості юних громадян. Відповід­но до статті 5 Закону України «Про загальну се­редню освіту», «виховання громадянина має бути спрямованим передусім на розвиток патріотизму, любові до свого народу, до України».

Виходячи з цього, основна ідея полягає в мо­тивації громадської активності молодого поколін­ня. Це стане запорукою небайдужості як сучасно­го, так і прийдешніх поколінь громадян.

Національно-патріотичне виховання є важ­ливою складовою національної безпеки України. Реалізація єдиної комплексної програми патріо­тичного виховання молодих громадян України за­безпечує ґрунтовну мотивацію молоді до праці на користь України.

Сьогоднішня школа, що йде вперед шляхом прогресу, — це школа самореалізації й самоакту-алізації особистості.

Крок п'ятий.

Які виховні завдання реалізуємо?

•   Виховання й утвердження в почуттях особис­тості патріотичних цінностей, поваги до куль­турного та історичного минулого України;

•   виховання поваги до Конституції України, за­конів України, державної символіки;

•   визнання й забезпечення в реальному житті прав дитини як найвищої цінності держави і суспільства;

•   усвідомлення взаємозв'язку між індивідуаль­ною свободою, правами людини та її відпові­дальністю;

•   формування етнічної та національної самосві­домості, любові до родини, рідного краю, на­роду, держави;

•   визнання духовної єдності населення усіх регі­онів України, спільності культурної спадщини та майбутнього;

•   формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

•   формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови як духовного коду нації;

•   підвищення престижу військової служби як виду державної служби.

Крок шостий.

Чим обумовлений зміст роботи?

За роки незалежності в Україні створе­но передумови для оновлення змісту й техно­логій   патріотичного   виховання,   формування  гуманістичних цінностей та громадянської по­зиції молодого покоління. Уже після появи 1991 року незалежної держави рівень патріотичної самовідданості її громадян мав би перевищити всі показники колишніх часів. Але очікуваного патріотичного «вибуху», незважаючи на зміну в країні офіційної урядової позиції, досі не від­бувається.

Справедливо, що в центрі патріотичного ви­ховного процесу саме сьогодні постала особистість дитини, яка може загубитись у сучасному сві­ті. Це обумовлено тим, що поряд з ознаками по­зитивних змін у патріотичному вихованні осо­бистості загострилися й певні суперечності. Так, сучасне молоде покоління формується в умовах нового, ціннісно невизначеного суспільства, коли стару суспільну систему уже зруйновано, а нова лише задекларована Конституцією.

Складно не помічати правовий нігілізм, осо­бливо у молоді, пов'язаний з переходом від дер­жавно-планової до ринкової економіки, зростан­ням розшаровування в суспільстві, корупцією, шахрайським розподілом суспільної власності, об­краданням українського населення та встановлен­ням режиму олігархічної «демократії».

Дається взнаки і відсутність належного патрі­отичного виховання на практиці. Це породжує у молодих громадян непевність у завтрашньому дні, психологічний дискомфорт, комплекс наці­ональної меншовартості та особистої неповноцін­ності, зневіру в цивілізованому житті в Україні, бажання назавжди покинути Батьківщину. Тож без громадянського самовизначення, патріотизму, національної самосвідомості, культури між­національних стосунків ані бажана стабі­лізація в суспільстві, ані його розвиток не настане.

Не сприяє розвитку патріотиз­му  молодого   покоління   і   відсут­ність етнонаціональної ідеологічної єдності та відповідної суспільної кон­солідації.

Утім, є деякі цінності, які не втрача­ють свого значення у всі часи, попри всі не­гаразди. Одвічні поняття «Батьківщина», «па­тріотизм» все одно домінують у свідомості гро­мадян та у виховному процесі школи і можуть і повинні стати потужними факторами розбудови й утвердження Української держави. Тому зміст героїко-патріотичного виховання, як і раніше, передбачає глибоке розуміння природи учнів,  їх індивідуальних рис і можливостей, повагу до особистості дитини, турботу про її гармонійний розвиток, встановлення взаємин співробітни­цтва в навчально-виховному процесі.

Крок сьомий.

Які існують вектори роботи?

Вектори спрямування роботи:

•   державний — базується на забезпеченні дер­жавою системи героїко-патріотичного та па­тріотичного виховання; розроблянні норма­тивно-правової бази щодо організації роботи;

•   соціальний — ґрунтується на вивченні норм моралі, їх дотриманні, орієнтований на усві­домлення пріоритету загальнолюдських цін­ностей та інтересів, виховання шанобливого ставлення до культури, історії, мови, звичаїв і традицій українського народу;

•   військовий — передбачає вивчення військової історії України, переможних битв під час Ве­ликої Вітчизняної війни, підвищення фізич­ної загартованості в інтересах підготовки до захисту Вітчизни;

•   психолого-педагогічний — ґрунтується на ви­вченні психологічних особливостей молоді, урахуванні їх під час підготовки юнаків до військової служби, проведенні методичної ро­боти з узагальнення та поширення передового досвіду героїко-патріотичного виховання, вдо­сконаленні форм і напрямів цієї діяльності;

•   правовий — передбачає формування глибоких правових знань, прищеплення правової куль­тури.

Крок восьмий.

Які методи і форми патріотичного виховання?

Ефективність патріотичного ви­ховання в позакласній діяльності значною мірою залежить від спря­мованості виховного процесу, форм та методів його організації. Серед методів і форм патріотично­го виховання пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на демо­кратичному стилі взаємодії, спрямовані на само­стійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. Не слід забувати і про традиційні методи у формуван­ні патріотизму, зокрема бесіди, диспути, лекції, семінари, різні форми роботи з книгою, періодич­ною пресою, самостійне рецензування тощо.

Напрями	Форми    методи
Вивчення іс­торії рідного краю і народу	Історичне краєзнавство: відвідання місць історичних подій, вивчення літератури, збирання документів та матеріальних пам'яток, замальовування чи фотографування історично цінних об'єктів, виготовлення схем, макетів, щомісячного історичного календаря, влаштування виставок, заочні по­дорожі, складання історії свого роду, участь у роботі шкіль­них гуртків, етнографічного та фольклорного ансамблів, оформлення кімнат народознавства, святкування Дня Кон­ституції, Дня незалежності України
Військово-патріотичне виховання	Конкурс військово-патріотичної пісні; святкування Дня перемоги, Дня збройних сил України, Дня призовника, захисника Вітчизни, Дня пам'яті Героїв Крут; змагання з військово-прикладних видів спорту, літні військово-спор­тивні табори, участь у військово-спортивних іграх, участь у «Варті пам'яті»
Архівно-пошукова робота	Вивчення факультативних курсів за вибором «Історія укра­їнської культури», «Людина і світ», «Людина і суспільство»; участь у Всеукраїнському конкурсі учнівських проектів, уроках пам'яті, уроках мужності: «їхні славні імена в літо­писі Великої Вітчизняної», «Зростаємо громадянами-патрі-отами землі, що Україною зоветься», «Наша вулиця носить ім'я героя війни», «Діти, молодь у підпіллі в роки минулої війни», «Бойові нагороди воїнів, полководців, які визволя­ли Україну від нацистів», «Імена фронтовиків на обеліску братської могили у моєму населеному пункті»
Виховання правосвідо­мості	Вивчення Конституції України, клуби юних юристів, дипло­матів, шкільні штаби порядку, зустріч з депутатами, праців­никами правоохоронних органів, дискусії: «Чи варто завжди дотримувати букви закону?», «Що^значить бути патріо­том?», «Свобода чи вседозволеність?», теоретичні конферен­ції: «Україна суверенна і незалежна, демократична, соціаль­на, правова держава», «Суть громадянського суспільства», захист рефератів: «Найважливіші функції Української держави», «Проблеми та спрямованість нашої економіки», «Свобода та особиста недоторканність громадян»
Виховання засобами праці	Соціально-проектна діяльність, аукціони, ярмарки, індивіду­альна трудова діяльність, розширення зеленої зони біля шко­ли, впорядкування та догляд за подвір'ям, проведення опера­цій «Турбота», «Милосердя», «Біля мого будинку» та ін.
Інформаційно-масові	Дискусії, диспути, конференції, круглий стіл, інтелекту­альні аукціони, ринги, вікторини, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії держави і права, «жива га­зета», створення буклетів, газет
Діяльнісно-практичні	Творчі групи, осередки, екскурсії, свята, театр-експромт, ігри-драматизації, огляди-конкурси, олімпіади
Інтегративні	Шкільні клуби, фестивалі, асамблеї, гуртки
Діалогічні	Бесіда, рольове спілкування
Індивідуальні	Доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота тощо
Наочні	Шкільні музеї, кімнати, зали, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні стенди тощо

Результативність патрі­отичного виховання значною мірою залежить від того, на­скільки ті чи інші форми й методи виховної діяльності стимулюють розвиток само­організації, самоуправління дітей, підлітків, юнацтва, молоді. Чим доросліші вихо­ванці, тим більші їхні мож­ливості у критично-творчому мисленні, творчості, само­стійності, усвідомленні осо­бистих світоглядних орієнта­цій, які є основою життєвого вибору, громадянського са­мовизначення.

Крок дев'ятий.

Які принципи роботи?

Під час організації патріотичного виховання ми намагаємося дотримувати таких принципів:

•   національної спрямованості — передбачає формування національної самосвідомості, ви­ховання любові до рідної землі, свого народу, шанобливе ставлення до його культури;

•   гуманізації виховного процесу — увага зосеред­жена на дитині як вищій цінності, враховує її вікові та індивідуальні особливості й можли­вості, спонукає до самостійності, задовольняє базові потреби дитини, виробляє індивідуальну програму її розвитку, стимулює свідоме⁴став­лення до своєї поведінки, діяльності, патріо­тичних цінностей;

•   самоактивності й саморегуляції — сприяє роз­витку у вихованця суб'єктних характеристик, формує здатність до критичності й самокри­тичності, до прийняття самостійних рішень, поступово виробляє громадянську позицію осо­бистості, почуття відповідальності за її реаліза­цію в діях та вчинках;

•   культуровідповідності — передбачає єдність патріотичного виховання з історією та куль­турою народу, його мовою, народними тради­ціями та звичаями, які забезпечують духовну єдність, наступність і спадкоємність поколінь;

•   полікультурності — інтегрованість україн­ської культури в європейський та світовий простір, створення для цього необхідних пе­редумов: формування в дітей та учнівської молоді щирості,  толерантного ставлення докультури, мистецтва, вірування інших наро­дів, здатності диференціювати спільне і від­мінне в різних культурах, сприймати україн­ську культуру як невід'ємну складову культу­ри загальнолюдської;

• соціальної відповідності — обумовлює необ­хідність узгодженості змісту і методів патрі­отичного виховання в реальній соціальній си­туації, у якій організовано виховний процес.

Крок десятий.

Яку роль відіграє сім'я?

Роль сім'ї, безперечно, дуже важлива у вихо­ванні дітей та молоді. Родина дає дитині перші уявлення про норми моралі, правила співіснуван­ня, перші трудові навички. Саме в сім'ї форму­ються життєві плани та ідеали людини, змалку дитина засвоює моральні цінності, соціальні нор­ми, культурні традиції.

А тому рівень моральності батьків, їхні пе­реконання, життєві плани і мета, досвід соці­ального спілкування, сімейні традиції і норми поведінки посідає визначне місце у вихованні дитини. Для того щоб у родинах дбали про ви­ховання справжніх патріотів своєї Батьківщини, необхідно дбати про підвищення педагогічної культури батьків. Для цього необхідно вести по­стійну просвітницьку роботу серед батьків з пи­тань патріотичного виховання дітей у сім'ї та різних правових питань, бо саме вчителі можуть спрямувати батьків на створення в родинах умов, які сприяють розвитку особистості дитини.

  

РОЛЬ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ В СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

Актуальність національно-патріотичного виховання зумовлена процесом становлення України як єдиної полі­тичної нації. В умовах поліетнічної держави воно покли­кане сприяти цілісності, соборності України, що є квінте­сенцією української національної ідеї. Водночас важливо, щоб об'єднання різних етносів і регіонів України задля національного відродження, розбудови й удосконалення суверенної правової держави і громадянського суспіль­ства здійснювалось саме на базі демократичних ціннос­тей, які, у свою чергу, мають бути покладені в основу патріотичного виховання.

Патріотизм покликаний дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в Україні громадянського суспільства, яке передбачає трансформацію громадянської свідомості, моральної, правової культури особистості, розквіту національної самосвідомості і ґрун­тується на визнанні пріоритету прав людини.

З цього випливає, що патріотизм сьогодні є нагальною потребою:

держави, якій потрібно, щоб усі діти стали національно свідомими громадянами — патріотами, здатними забезпечити країні гідне міс­це в цивілізованому світі;

особистості, яка своєю діяльнісною любов'ю до Батьківщини прагне досягти взаємності з метою створення умов для вільного саморозвит­ку і збереження індивідуальності;

суспільства, яке зацікавлене в тому, щоб саморозвиток особистості, становлення її патріотичної самосвідомості здійснювався на мораль­ній основі.

За умов складної політичної ситуації викликів та загроз, карди­нальних змін у політиці, економіці й соціальній сфері пріоритетним завданням суспільного поступу, нарівні з убезпеченням своєї суверен­ності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для інтегрування в європейське співтовариство, є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багатовекторної системи, яка значною мірою обумовлює майбутній розвиток Української держави.

Патріотичне виховання — складова національного виховання, голов­ною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських

і конституційних обов'язків, до успадкування ду­ховних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин.

З-поміж виховних напрямів сьогодні найакту­альнішими є патріотичне, громадянське вихован­ня як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідо­мості нинішніх і прийдешніх поколінь.

В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідаційного чинника розви­тку українського суспільства та української по­літичної нації. Важливу роль у просвітницькій діяльності посідає відновлення історичної пам'яті про тривалі державницькі традиції України.

На особливу увагу заслуговує формування української політичної культури за часів Речі По­сполитої та Австро-Угорщини, нове осмислення ролі Кримського ханату як держави кримськота­тарського народу, включно з тривалим воєнним протистоянням і плідною військовою та культур­ною співпрацею.

Особливого значення набуває ознайомлення з історією героїчної боротьби українського народу за державну незалежність протягом свого історич­ного шляху, зокрема у ХХ-ХХІ століттях (ОУН-УПА, дисидентський рух, студентська Революція на граніті, Помаранчева революція, Революція Гідності тощо).

Одним із найважливіших завдань теорії і прак­тики є патріотичне виховання, яке має здійснюва­тися ще з раннього дитинства. Важливим напря­мом патріотичного виховання є залучення до ви­вчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Школярів ознайомлюють з культурними і матері­альними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколін­нями, виховують розуміння сенсу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

Долучаючись до народознавства, молодь посту­пово утверджуватиметься в думці, що кожен народ, зокрема й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну му­дрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлен­ня про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отри­мують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність укра­їнського народу. Водночас у дітей розширюються  знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьо­му вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У шкільному віці учні за­любки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.

Для формування в учнів активної життєвої по­зиції, громадянських переконань та ідеалів, треба насамперед навчити їх визначати моральні ціннос­ті. Надання емоційної забарвленості, моральної оцінки знанням — пріоритетне завдання вчителя.

У виховній роботі основний акцент треба ро­бити на вихованні справжнього патріота своєї Ві­тчизни. У народній пам'яті, свідомості і реальному житті, в поведінці високий статус мали такі пра­вила, закони кодексу лицарської честі, що перед­бачали виховувати у дітей і юнацтва:

•  любов до батьків, рідної мови, вірність у ко­ханні, дружбі, побратимстві, товаришуванні, ставленні до Батьківщини-України;

поважне ставлення до дівчини, жінки, бабусі;

•  готовність захищати слабших, турбуватися про молодших, вболівати за дітей, їхню долю;

• непохитну вірність ідеям, принципам народної моралі, духовності (правдивість і справедли­вість, скромність і працьовитість, культ воле­любних заповідей батьків і дідів, вшанування пам'яті загиблих та ін.);

•  відстоювання свободи і незалежності особис­тості, народу,держави;

•  турботу про розвиток національних традицій, звичаїв і обрядів, бережливе ставлення до рід­ної природи, землі;

•  прагнення робити пожертвування на будівни­цтво храмів, навчально-виховних і культурних закладів.

Разом із тим національно-патріотичне вихован­ня не повинно прищеплювати ідеї культурного ім­періалізму, тобто способу споглядання світу лише очима власної культури.

На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати дер­жавної незалежності та потрапляння у сферу впли­ву іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зроблене і вжити системних за­ходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді, як-от:

• повага до національних символів (Герба, Пра­пора, Гімну України);

•  участь у громадсько-політичному житті країни;

•  повага до прав людини;

•  домінування права;

• толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регі­ональних та національно-мовних особливостей;

•  рівність всіх перед законом;

•  готовність захищати суверенітет і територіаль­ну цілісність України .

Мета патріотичного виховання конкретизуєть­ся через систему таких виховних завдань:

•  утвердження у свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

•  виховання поваги до Конституції України, За­конів України, державної символіки;

•  підвищення престижу військової служби, а звідси — культивування ставлення до солда­та як до захисника вітчизни, героя;

•  усвідомлення взаємозв'язку між індивідуаль­ною свободою, правами людини та її патріотич­ною відповідальністю;

• сприяння набуттю дітьми та молоддю патріо­тичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльнос­ті громадянського суспільства, спілкуватися   із соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захища­ти права людини, готовності взяти на себе від­повідальність, здатності розв'язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;

•  формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

•  утвердження гуманістичної моральності як ба­зової основи громадянського суспільства;

• культивування кращих рис української мен­тальності — працелюбності, свободи, справед­ливості, доброти, чесності, дбайливого ставлен­ня до природи;

•  формування мовленнєвої культури;

•  спонукання молоді до активної протидії укра­їнофобству, аморальності, сепаратизму, шові­нізму, фашизму.

Патріотичному вихованню сучасної молоді сприяють:

1. Удосконалення нормативно-правової бази па­тріотичного виховання молоді.

2. Діяльність органів державної влади та місце­вого самоврядування у сфері національно-па­тріотичного виховання.

3. Співпраця органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадянським суспільством.

4. Інформаційне забезпечення національно-па­тріотичного виховання дітей та молоді.

Отже, сьогодні можна констатувати, що за роки незалежності в Україні створено переду­мови для оновлення змісту й технологій патріо­тичного виховання, формування гуманістичних цінностей та громадянської позиції підростаючо­го покоління. Утім, нарівні з ознаками позитив­них змін у патріотичному вихованні особистості загострилися й певні суперечності, пов'язані, зокрема, з тим, що нинішнє молоде покоління дорослішає, вростає в зкиття нового, ціннісного невизначеного суспільства. Стара суспільна сис­тема-зруйнована. Нова ж лише задекларована Конституцією. На нашу думку, процес патріо­тичного виховання дітей і молоді повинен мати випереджувальний характер, відповідати віко­вим і сенситивним періодам розвитку дитини та особистісним характеристикам.