Позакласна робота

      

                                       Конкурс

                Я  українець,  і я

                   цим  пишаюсь

 Мета. Поглибити знання учнів про свою держа­ву, історію українського народу; виховувати гро­мадянина України; розвивати навики самостійної роботи з різними джерелами, вміння робити аналіз фактів.

         Обладнання. Зображення державних символів України — Герба та Прапора; карта України; висло­ви відомих людей про Україну; рушники; картки — завдання для команд; керамічні вироби з українсь­ким орнаментом; елементи українського націо­нального одягу; портрети М. Грушевського, Г. Сковороди, І. Мазепи, П. Скоропадського, Т. Шевченка; виставка виробів: «Що вміють у моїй родині» — батьківські роботи; виставка «Мене на­вчили руки батька й неньки» — учнівські роботи.

Вислови про Батьківщину

Я так її, я так люблю

 Мою Україну убогу,

Що проклену святого бога,

За неї душу погублю!

                                                  Тарас Шевченко «Сон» («Гори мої високії...»), 1847

Нема в світі України,

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину

Шукати доброго добра,

 Добра святого.

                                                Тарас Шевченко

Свою Україну любіть,

 Любіть її... Во время люте,

 В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

                                                  Тарас Шевченко

Святе слово — рідна мати

 Єсть іще святиня Вища,

 Богові миліша — Рідная Вкраїна.

Пантелеймон Куліш

Хто кохає край свій рідний

Для високої ідеї;

Я ж кохаю не для неї,

А для того, що він бідний.

                                                  Микола Вороний

А в серці тільки ти,

Єдиний мій, коханий рідний краю!

                                                                Леся Українка

Країно рідная! Ох, ти далека мріє!

До тебе все летять мої думки.

їм страшно й радісно, якась надія мріє...

Так з вирію в свій край летять пташки.

                                                             Леся Українка

Методичні рекомендації:

—  в конкурсі беруть участь дві команди-пере-можниці відбіркового туру;

—   учасники одягнені в національні костюми, мають візитку, де вказано його ім'я та номер гру­пи, а також емблему, де зображено географічні контури України + бант з жовто-блакитної стрічки;

— журі (оцінюють кожне питання в 1 бал і вру­чають автору відповіді спеціальний жетон);

—  за кількістю цих жетонів журі визначає ко­манду переможців і учасника-чемпіона цієї гри;

—   переможцям вручаються спеціальні призи-дипломи, подарунки з національною символікою та література про Україну.

                                            Хід конкурсу

          (Звучить пісня «Що для мене Україна?»). Це від Бога моя земля. Тут живе моя родина, Тут живу давно і я

І тур «Моя держава — Україна»

1.  Яку назву за Конституцією має твоя держава?

2.   Визначте політичний державний устрій Ук­раїни. (Унітарна парламентсько-президентська)

3.  Назвіть головних керівників нашої держави.  (Президент, Голова Верховної Ради, Прем'єр-міністр)

4.  Які ви знаєте державні символи?

5.  Визначте головні гіпотези щодо походження Тризуба.

6.  Що символізує наш Державний прапор?

7.  Розкажіть напам'ять або проспівайте Гімн Ук­раїни.

8.  Назвіть, або покажіть, які предмети або рос­лини є національними символами України.    (Рушники, калина, верба, вишиті сорочки)

9.  В чому ви бачите різницю між державними та національними символами?

10.  Коли наша держава стала незалежною?  (24 серпня 1991 р.)

11.  Хто став першим Президентом незалежної України?  (А. Кравчук)

II тур «Наша Україна — на планеті Земля»

1.  Де розташована Україна?    (У Східній півкулі, в Європі)

2.  Назвіть країни, з якими межує Україна.   (На сході — Росія, на півночі — Білорусь,   на заході — Польща, Словаччина,   Угорщина, Румунія, Молдова)

3.  Які моря омивають територію України?     (Чорне та Азовське)

4.  Які ви знаєте найбільші річки України? (Дніпро, Дунай, Південний Буг, Дністер, Десна)

5.  Назвіть гори України.     (Карпати, Кримські гори)

6.  Які найвищі точки України?     (Говерла в Карпатах — висота над рівнем   моря 2061 м, Роман-Кош у Кримських горах —    висота над рівнем моря 1545 м)

7.  Найбільші міста України.        (Київ, ...)

8.  Скільки областей має Україна?

9.  Назвіть міста — обласні центри. (Виграє той, хто назве останнє місто).

ІІІ. тур «Україно, Україно, славний край козаччини!»

1. У боротьбі за незалежність України ми пере­дусім зобов'язані українському козацтву. Сьогодні відроджується козацька слава, дух лицарства у ге­нах українського народу. А в свій час козацький   рух очолювали відомі українські гетьмани. Давайте зараз згадаємо їх.   (Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Петро Дорошенко, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа  та інші)

2.  Назвіть прізвище людини, яка була останнім гетьманом України.                    (П.  Скоропадський)

3.   Кому надавали козаки найвищу виконавчу владу?                                         (Кошовому отаману)

4.   Хто командував загоном з 2,5 тис. козаків, яких взяв до себе на службу французький карди­нал Ришельє?    (Полковник Богдан Хмельницький)

5.  Як називали у XV—XVIII ст. вільну людину із селян чи міської бідноти, утікачів від утиску фео­далів, жителів Запоріжжя, Дону?                  (Козак)

6.  Як називався виборний ватажок козацького війська Запорізької Січі, з XVII ст. — начальник козацького війська та верховний правитель Ук­раїни?                                                              (Гетьман)

7.  То безрукавний одяг, який вдягають поверх сорочки. Бере свій початок, як стверджує сучасна етнографічна наука, від козацького піджупанника, якого теж шили без рукавів, він не був надто дов­гим. Носять чоловіки і сьогодні, бо цей одяг зруч­ний і нарядний.                                               (Жилет)

8.  Число козацьких куренів не змінювалося май­же 200 років у Запорізькій Січі. Назвіть це число.     (38)

9.  Яку назву мав козацький погріб, у якому зна­ходилися коштовності, гроші (казна), харчі?     (Скарбниця)

10.  Як називався готель для іноземних послів?   («Грецька хата»)

11.   Запорізька Січ не мала записаних законів, життя регулювалося традиційними правилами, обов'язковими для всіх, зарахування у війська не обмежувалося ні соціальним статусом, ні національністю, проте були необхідні вимоги. Які?   (Православна віра  та відсутність дружини)

12.  Яку назву мав великий погріб, де зберігалися гармати, збруя, порох, ядра, кулі, мушкети?      (Пушкарка)

13.  Як називалися на Січі всі символи й атрибу­ти козацького війська?   (Клейноди —  у перекладі з німецької мови   «коштовності»)

IV тур «Свій край — як рай!»

Домашнє завдання. Назвіть історичні та топоні­мічні прислів'я про рідний край. За кожне згадане прислів'я — 0,5 бала.

—     Що край, то інший звичай.

—     Де рідний край, там і під ялиною рай.

—  За рідний край хоч помирай.

—  Свій край — як рай, а чужа країна — як до­мовина.

—  Рідна сторона — мати, чужа — мачуха.

—  До свого роду хоч через воду.

—  За гроші не купити ні батька, ні матері, ні Батьківщини.

—  Всюди добре, а на Батьківщині найкраще.

—  Краще на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти.

(Перемагає команда, яка назвала більше).

VI тур «Родина і Україна»

Ведучий.

Визначте, що таке родина. Але родина — це не тільки рідні, родичі. Це весь народ український. Родина до родини — народ.

         Ми з вами український народ, який складається з родин малих і великих, дружніх і працьовитих. Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, а зруйнуй їх і ріка засохне, так і наша українська культура збагачується маленькими родинами — сім'ями. А щоб річка була повноводною, а родина наша, українська, великою і щасливою, треба ша­нувати батьків своїх. Це завжди було в традиціях нашого народу і відобразилися в прислів'ях. І за­раз завдання: відгадайте кінцівку прислів'я.

1.  Яке дерево, такі в нього квіточки, які батьки, ... (такі їхні діточки).

2.  Який кущ, така і калина, яка мати ... (така і дитина).

3.  Який дуб, такий тин, ... (який батько, такий син).

4.  Не навчив батько, ... (не навчить і дядько).

5.  Яка гребля, такий млин, ... (який батько, та­кий син).

6.  Який рід, ... (такий плід).

7.  Сироті без роду — хоч ... (з мосту та в воду).

8.  Хто батька й матір зневажає, ... (той добра не знає).

9.  Яка яблунька, ... (такі й яблучка).

10.  Яка клепка, така й бочка, ... (яка мати, така й дочка).

11.  Годуй діда на печі, ... (бо і сам будеш там).

V тур «Наші славні герої»

1.   Назвіть діячів України, які, на ваш погляд, відіграли особливу роль в історії нашої держави.

2.  «Хто є хто?» — за портретами впізнай діяча України.

(Виставлені портрети М. Грушевського, Л. Кучми, Г. Сковороди, І. Мазепи, Т. Шевченка, В. Чорновола).

3.  Назвати сучасних політичних діячів України, які, на вашу думку, відіграють особливу роль у сьогоднішньому розвитку держави, аргументувати свою думку.

4.  А зараз ви повинні встановити відповідність події або посади з потрібним прізвищем (команди отримують картки-завдання).

М. Грушевський — перший Президент в історії України

П. Чубинський — автор слів сучасного Гімну України

Л. Кравчук — перший Президент незалежної України

Р. Шухевич — керівник УПА

VII тур «Хто це? Або що це?»

1.   Назвіть український народний багатострун­ний музичний інструмент.    (Бандура)

2.  Різаний або рваний шматочок прісного тіста, зварений у юшці.   (Галушка)

3.  У Київській Русі — постійне княже військо.    (Дружина)

4.  Укріплений пункт з міцними, тривалими спо­рудами, призначені для довготривалої кругової оборони.    (Фортеця)

5.   Найвищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади в Україні.    (Уряд)

6.  Які страви складали основу козацької кухні?    (Борщ і вареники)

7.  Прапор, бунчук, булава, печатка, литаври. (Це атрибути козацької влади або клейноди)

VIII тур «Наша держава на світовому Олімпі»

1.  Скільки держав світу визнали Україну?

2.  Членом яких міжнародних організацій є Ук­раїна?

3.  Які спортсмени України стали переможцями чемпіонатів світу або Олімпійських ігор?

4.  Які держави першими визнали Україну?

Ведучий: в цей рік ми бажаємо своїй державі: Розквітай, прекрасна Україно, Рідна земле, матінко моя, Хай лунає мова соловїна, Пісня неповторная твоя. (Звучить пісня. За цей час журі підводить під­сумки гри. Проходить нагородження переможців).

Тема:  Україна -  єдина  країна»

Мета:   ознайомити  учнів  з основними  державотворчими  подіями  становлення  незалежної  України,  основними  засадами  демократичного  та  суспільного  ладу   України, її досягненнями за останні роки; виховувати громадяна-патріота України; формувати його особисту відповідальність за долю своєї держави та  українського народу.

Обладнання:   панно  «Державні   символи  України»,   політична  карга  світу, Конституція України, репродукції краєвидів України, вишитий рушник, букет  гілок червоної калини та пшеничних колосків, презентація відео-фрагментів    сучасних подій в Україні,

Очікувані     результати:     формування     індивідуальних,     соціальних     та  загальнолюдських цінностей; усвідомлення своєї ролі в колективі, державі,  світі; почуття гордості за свою державу, любов до неї; вміння робити аналіз  подій, фактів, історичних явищ; формування навичок відповідальної поведінки,  розвиток критичного мислення.

Епіграфи

Виростай,  дитино , и пам'ятай:

Батьківщина - то найкращий край

Д. Нашшчко.

Живи, Україно! Живи для краси,

для сили, для правди, для волі!
                                                В.    Сосюра

                                          Хід уроку

І.  Організація класу до уроку
Учитель.
             Доброго дня вам, діти!
             Рада всіх я вас вітати!
            У році новому
             Здоров’я, радості, добра та успіхів Усім я хочу побажати!

Класний керівник: Тема нашого першого уроку «Україна - слина країна».

Що ви можете розповісти про сьогодення України? (Відповіді учнів). Перегляд відеофрагментів про сучасні події в Україні.

II.    Актуалізація опорних знань учнів.

Класний керівник:

У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай,
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в чужині рай.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
                                 М. Чернявський

Щасливі ми, що народилися на чудовій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні. Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського.

Ми, українці,  повинні  пишатися тим, що наша Україна ніколи не поневолювала інші народи, не вела загарбницькі війни, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів.

Кожна людина найбільше любить той край, де народилася і живе. Кожен пишається своєю рідною землею. Завжди хоче сказати про неї найкраще. У нашого народу глибоке й тисячолітнє коріння. Українці, як і інші народи, пройшли довгий шлях розвитку, що позначилося на усіх сферах їх життя -культурі, побуті, мові. Ми можемо пишатися своєю древньою величною історією. На уроках географії ви вивчали географічне розташування України, її природу і природні багатства тощо.

- Що ви знаєте про Україну, як державу на карті світу? (демонструється на карті)

Учитель. Кожна людина найбільше любить той край, де народилась і живе. Кожен пишається своєю рідною країною. Наша держава - Україна, суверенна і незалежна, демократична і правова.
-    Що ж означає вислів «Україна - суверенна держава»? (Вона має право самостійно, без втручання інших держав вирішувати всі свої внутрішні та зовнішні справи.)
-    А ще Україна - демократична. Це означає, що влада в ній належить народові. Тільки народ може змінювати її основи - конституційний лад

Поклад

Єдність України, або її соборність, охоплює територіальну цілісність, неподільність, незалеж­ність і демократичність як європейської держави. Українська ідея єдності (соборності) походить як від релігійно-філософської думки Візантії, так і від ідеї єднання давньоруських земель навколо київського великокняжого столу, до якого закли­кало «Слово о полку Ігоревім». Цю тему розви­вали православні митрополити Іов Борецький та Петро Могила, гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Петро Дорошенко, Іван Мазе­па та Пилип Орлик. У XIX — на початку XX ст. ідея єднання українських земель була розвинута у програмових документах Кирило-Мефодіївського товариства «Статуті» та «Книзі буття україн­ського народу», роботах В. Б. Антоновича («Рів­ність усіх перед законом і спільне (соборне) управ­ління земельними справами»), М. П. Драгоманова («Україна як єдина і вільна держава у межах фе­дерації»), І. Я. Франка ( «Вільний трудящій на­род на власній землі»), «Братства Тарасівців». Про самостійність і суверенітет соборної України йшлося у програмових документах Української народної партії на чолі з Миколою Міхновським. Реальні умови для створення єдиної держави в Україні існували за часів Української націо­нально-демократичної революції 1917-1921 рр. Проголошення 22 січня 1919 року «Акту злуки  (з'єднання) українських земель», на жаль, за­лишилось декларацією у справі об'єднання усіх українських земель. Водночас Акт став реальним втіленням споконвічної ідеї єдності (соборності) українських земель. Соборна держава, проголо­шена 1919 року, народилася у найбільш скрут­ні та найбільш трагічні для України та її народу часи й дні. Уперше єдність інтересів України, по­при політичні розбіжності тогочасних політиків, постала на загальнонаціональному, загальнодер­жавному рівнях. І хоча єдність українських зе­мель була досягнута надто важкою ціною, але то було, за словами Івана Крип'якевича «...соняшним моментом» нашої історії.

Актуалізацію знань і набутих компетентностей учнів можна провести за допомогою історич­ної карти України, постійно звертаючи увагу на історико-географічні регіони нашої держави: За­карпаття, Східну Галичину, Волинь, Покуття, По­ділля, Північну Буковину, Південну Бессарабію, Північне Причорномор'я, Крим, Наддніпрянщи­ну, Полісся, Сіверщину, Слобожанщину, Донбас, Приазов'я та ін. Учням доцільно продемонстру­вати (слайди, фотокартки, ілюстрації) одяг, по­бутові речі, житло представників різних регіонів України і пропонувати знайти спільні та відмінні риси. Учитель узагальнює варіанти відповідей та концентрує увагу учнів на тому, що єдність нашої країни полягає у створенні сприятливих умов для життя і діяльності усіх її народів, шанобливому ставленні до їхньої культури, вірувань, побуту та традицій, які споконвічно її населяли.

Учителеві на етапі мотивації навчальної діяль­ності учнів можна прочитати вірш Ярослава Пала-дія «Україна»:  

Ти не тільки там, де княжий Київ,

Де горять тисячоліть хрести.

Україно, ти неначе мрія,

Що її чужим — не досягти!

Ти живеш у гуркоті турбіни,

У гнізді орлиним на шпилі,

І у слові першому дитини,

І у надрах нашої землі;

Ти у всіх країнах, Україно,

В образі нестримного крила, —

Бо усюди є така людина,

Що тобі на вірність присягла!

Запитання

1. Які міста України згадує автор вірша?

2. Чому? Поясніть.

3. Спробуйте пояснити слова «...горять тисячо­літь хрести...», «...живеш у гуркоті турбіни...».

4. Що ви можете сказати про природні багатства нашої держави?

Із метою актуалізації знань учнів учитель пропо­нує завдання.

 ♦ Сьогодні на усіх телевізійних каналах роз­міщують логотип у вигляді Державного Пра­пору України з написом українською «Єдина країна» та російською мовою «Единая страна», а на першому каналі Національного радіо щогодини виходить міні-інтерв'ю «Україна — хвиля єдності». Чому?

  Вічна   пам’ять  воїнам,  полеглим  за  Україну!

            Хвилина  мовчання

                                                                                                                          

Віталій Петрович МАРИНИЧ

Народився 2 лютого 1992 року в селі Рокитне Рокитнівського району Рів­ненської області. З 1998 по 2008 рік навчався у Рокитнівському навчально-виховному комплексі «Школа І-ІП ст.-ліцей». У тому ж 20008-ому вступив до Рокитнівського професійного ліцею, який закінчив у 2010 році, здобувши спеціальність муляр-пічник, штукатур. У квітні 2010 року був призваний на строкову службу, яку проходив у в/ч ВГПНТУКШ м. Київ. У квітні 2011 року звільнений в запас у званні сол­дата з посади механіка автомобільного відділення взводу МТЗ. З вересня 2012 року по лютий 2014 року працював у Рокитнівській пожежній частині.

10 квітня 2014 року був призваний до лав Збройних Сил України.

Загинув  22  травня  в бою  з  терористами  під  Волновахою

Леонід Вікторович ОЗЕРАНЧУК

Народився 1 грудня 1991 року в селищі Томашгород Рокитнівського ра­йону Рівненської області. Навчався у  Томашгородському навчально-виховно­му комплексі «Школа І-ІІІ ст.-ліцей, який закінчив у 2009 ропі. У тому ж 2009-ому сім'я Озеранчуків переїхала на постійне проживання в с. Осницьк і Леонід вступив до Сарненського ВПТУ №22, яке закінчив у 2011 році, здобув­ши спеціальність автомеханіка. З 2012 по 2013 рік ніс службу в Збройних Силах України у військах МВД Авто­номної Республіки Крим. Після повер­нення з армії працював на лісопильній рамі Томашгородського лісництва ДП   «Клесівський лісгосп».

12 квітня 2012 року був призваний  до лав Збройних Сил України.

Загинув  22  травня  в бою  з  терористами  під  Волновахою

Станіслав Андрійович КУЛАКЕВИЧ

Народився 9 березня 1989 року в селі Бла­нкове Рокитнівського району Рівненської об­ласті. З 1995 по 2006 рік навчався в Бла-жівській загальноосвітній школі І-1ІІ ст. З квітня 2007 по квітень 2008 року ніс стро­кову службу в рядах Збройних Сил України в десантних військах на посаді командира відділення. За сумлінне виконання військо­вого обов'язку був неодноразово удостоєний відзнак та нагород від керівництва армії.

10 квітня 2014 року був призваний до лав Збройних Сил України.

Загинув 26 липня 2014 року від кульового поранення в голову.

Під час вивчення нового матеріалу учитель про­понує для обговорення учням уривки народних пісень і дум, де прославляли героїв рідної землі, вільну країну:

Та немає лучче,  те немає краще

Як у нас на Вкраїні.

Та немає ляха, немає пана,

Немає унії...

Пропонуємо вчителям обрати таку місію уроку «Єдина родина — єдина Батьківщина — Україна».

Будь-яка міцна та єдина держава розпочина­ється з єдиної, дружної, здорової родини. Учитель організовує роботу учнів з віршем Ярослава Пала-дія «Родина»:

Ліси виростають родинами в горах,

Чайки відлітають у вирій гуртами,

Родинами плавають риби у морі,

І хмари гуртами летять над містами;

І десь астронавт у безмежнім просторі,

 І десь мореплавець у чорну годину,

І сивий дідусь у самотньому горі, —

Усі вони мріють про рідну родину...

Ста друзів не стане у справжньому горі,

Заваляться плани, мільйони й палати,

Та сяйвом рятунку в життєвому морі

Завжди для нас будуть родина і мати.

Завдання

1. У чому полягає значення родини для кожної  людини?

2. А чи є в природі приклади того, що родина — це ключова опора для звірів, птахів, риб?

У зв'язку з тим, що єдність нашої країни поля­гає в багатоманітності розвитку усіх народів, як варіант учитель може організувати роботу учнів із окремим віршами, що присвячені різним регіонам України, використовуючи міжпредметні зв'язки з українською літературою та літературою рідно­го краю.

Увазі учнів можна запропонувати вірші.

Петро Василенко

«Слово про землю Слобідську»

Тече Дінець у вранішні тумани —

Величний плин спокійної ріки!

На правий берег вийшли сіверяни,

На лівому — кишать кочівники.

Ярослав Паладій

«Верховина»

 Є гори і долини,

Що й зором не обняти,

На нашій Україні

Ми маємо Карпати:

Верхи пішли у  хмари

 (Орли там насторожі!),

Внизу — ліси, отари,

 Потоки... — царство Боже!

Потоки срібно грають,

Біжать, біжать в долини...

 О, кращої немає,

Як царство Верховини!

Ярослав Паладій

 «Запорожці»

Мов живі тут гори і долини —

Срібні, хвилі брязкотом підків:

Розгулялось море України —

Море запорозьких козаків!

Пропливла давно козацька сльота

Через моря вічний водограй,

Щоб відбити ворогам охоту

Нападати на Козацький край!

♦  Знайдіть спільні та відмінні ознаки в розвитку згаданих регіонів.

У межах проведення як тематичного першого уро­ку, так і на уроках історії України в різних класах ме­тодично доцільним є виконання учнями історичних за­дач або ситуацій, присвячених багатовіковому розви­ткові українських земель у боротьбі за волю та єдність.

1. Український історик Ярослав Дашкевич «Перегук віків: три погляди на минуле і сучасне України» Боротьба за захист свого народу і його держав­ності, навіть коли вона веде до тимчасових невдач, ніколи не є глухим кутом. Боротьба за загарбання чужих земель і підкорення чужих народів, навіть якщо вона дає тривалі результати..., є сліпою ву­личкою.

Завдання

  Наведіть конкретні приклади з історії України доберіть конкретні приклади, що можуть під­твердити наведену точку зору.

2. Громадсько-політичний діяч України Іван Гель «Духовність України і спільний європейський дім»

 Історична доля українського народу склалася  так, що ось уже 2000 літ він будує своє національне  життя на географічному і культурному перехрес­ті Заходу та Сходу. При Цьому, коли ми говоримо про Захід, то, цілком зрозуміло, маємо на увазі західноєвропейський світ. Коли ж ведемо мову про Схід, то розуміємо Схід у більш широкому значенні цього слова, тобто Схід Азійський, і Схід у вужчому сенсі, — як грекд-візантійський куль­турний ареал.

Завдання

♦   Доберіть приклади надбань Україною із захід­ноєвропейського та східного світів.

Перший тематичний урок можна завершити роботою з віршем Ярослава Паладія «Єдність».

Нероздільні земля і небо,

Нероздільна моя сім'я,

Нероздільна любов до тебе,

Дорога матусю моя;

Нероздільна людська родина,

Наша мова і наша кров,

І єдиній моїй Україні

Нероздільна моя любов.

Гей від Сяну до річки Дону

Устає вона в сяйві дня,

Україна — моя ікона, До якої молюсь щодня..

Метод «Відкритий мікрофон»

♦   Чого ви навчилися на уроці?

Учитель узагальнює відповіді учнів і наголо­шує, що Україна пройшла тривалий і важкий шлях розбудови єдиної соборної держави. Сьо­годні ми повинні глибоко усвідомлювати, що ідея єдності не абстрактна, відірвана від конкретної суспільно-політичної ситуації, а, навпаки, вона втілена в соціально-економічних, національно-культурних, духовно-релігійних процесах і поді­ях, що відбуваються в_; нашій державі. Роль сучас­ної молоді полягає у збереженні єдності україн­ської нації, бо без неї не зможемо відстояти ніяку іншу соборність.

                 

Була весна...

     Садили городи

     погожої днини.

     Слухали із неба

      жайворона спів.

      Вибухнув Чорнобиль,

    потьм'яніла  радість.

    І біда накрила, -  

     обрій почорнів.

    Зупинив на злеті   

     жайворонок пісню,  

     Бо велике горе  

    вибух той приніс. 

     Промайнув над краєм

   плащ жорстокий смерті

   і текло рікою

  ціле море сліз.

  Усе, що нажили руки

  працьовиті,

  Довелось покинуть,

  йти в інші краї,

  Хата і садочок,

  криниця й калина.

  Лелеки на хаті - усі не мої.

 Краю мій квітучий,

  краю мій зелений.

  Ти від цього жаху,

 ніби онімів.

 І час зупинився,

 і радість не в радість.

 на квітуче дерево

 чорний ворон сів.

  

   Чорнобиль... Тепер це слово знає весь світ. Чорнобиль — це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль.  

Слово це стало символом горя і страждань, покинутих домі­вок, розорених гнізд, здичавілих звірів. Важким колесом «про­котилась» Україною аварія на Чорнобильській атомній елек­тростанції.

Чорнобиль - невеличке українське містечко, яких сотні в Ук­раїні. Весною потопало воно у свіжій зелені, вишневому та яблу­невому цвіті. Влітку тут полюбляли відпочивати кияни. їхали сюди із далеких усюд, щоб набратися здоров'я, подихати цілю­щим повітрям. Збирали гриби, ягоди, яких у місцевих лісах було чимало. Здавалося, що красу цього куточка українського Полісся ніщо й ніколи не затьмарить.

     І буде суд, який поверне віру, Та не поверне молоді життя...

Хто квітень наш отак підступно зрадив,

Що стільки горя, аж рида весна?

І хто тепер такій біді зарадить,

Щоб жив Дніпро

І щоб жила весна?

І щоб, як завше, сад весняним шалом

Не як ілюзія —

дививсь здаля?

А істина,

Щоб стрілку не зашкалило,

В дозиметрах, де зболена земля...

 Райцентр Чорнобиль. Ця назва походить від назви різновиду гіркого полину — чорнобилки. Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім — місто, а згодом — і атомна електростанція. Мало хто знав про чорнобривого брата сивого полину, аж поки не стався страшний атомний вибух. І тоді згадали люди, що у книзі книг — Біблії — говориться про полин і пов'язану з ним страшну катастрофу: «...засурмив третій Янгол, — і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та водні джерела. І ймення зорі тієї «Полин». І стала третина води, як полин, і багато людей повмирали з води, бо згіркла вона».

 Чи знаєш ти, світе, як гірко ридає   полин?

Як тяжко, як тужно моєму народу болить?

А світло сузір'я семи лебедить, як струна,

І ворон, осліплий від нього, безкрило кона?

 Не можна про це не сказати,

Мовляв, це було вже давно.

Перед очима батько-мати

І Україна, і Дніпро.

Не можна ні про що мовчати,

Говорить тривогою чоло.

Ці вірші — роздуми і факти,

Це все було, було, було.

 Птахи складають гімн весні,

Всміхаються до сонця квіти,

А пам'ять лине в моторошні дні,

 У 1971 році неподалік від Чорнобиля розпочали будівництво потужної атомної електростанції. На 1983 рік стали до ладу дію­чих чотири енергоблоки. Приступили до будівництва п'ятого. Згодом, за кілька кілометрів од станції виникло місто. Його на­звали Прип'яттю — за назвою тутешньої повноводної річки. Місто швидко розбудовувалося. Відкривалися школи, дитячі садки, лікарні, магазини. Це було місто-сад. Які широкі вулиці! А яких тільки квітників не було у скверах, алеях, парках! Улюбленим місцем відпочинку залишалась річка.

Ніщо не віщувало біди. Стояла тиха весняна ніч. Квітень за­вершував свою вахту в природі і мав передати її травню. Саме в таку із ночей.   У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року, коли всі спали безтурботним сном, о 1-й годині 23 хвилини над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало велетенське полум'я.

— Обпекло, обпалило, — у кров, у життя запеклося.

—  Що несе воно дітям і нашим прийдешнім літам?

— А довкола жита піднімались і ростом ішли у колосся.

— Довірялись птахи небесам і лісам, і вустам.

—  Ще збагнули не всі і не вся, — що вогонь смертоносний.

— Що нечутно вбиває — і корінь, і землю, і цвіт.

— Що не вийти дитинству на теплі ожинові роси.

—  Не знайти на світанку над Прип'яттю залишений слід.          

 Країна ще нічого не знає. Довгі тривожні дні. Правда буде придушена муром мовчання. Ще більше часу буде потрібно, щоб реально усвідомити те, що трапилось. А смерть уже відкрила свій чорний рахунок і забрала найкращих.

 Відвага... Для пожежника це невід'ємна професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою звичайну роботу. О ні! Це був смертельний герць, із якого хлопці вийшли переможцями. 28 осіб двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. Шестеро з них загинули майже відразу. Так, вони жили, працювали і полинули в безсмертя.

...Шість портретів у чорній рамці. Шестеро молодих хлопців-пожежників дивляться на нас. Щирі, привітні, відкриті обличчя. Запам'ятай їх!

Лейтенант Володимир Правик

Лейтенант Віктор Кібенок

Сержант Микола Ващук

Старший сержант Василь Ігнатенко

Старший сержант Микола Титенок

Сержант Володимир Тищура  

 Безумство хоробрих —

Вогонь на вогонь:

І полум'я серця,

І вітер долонь.

Де подих і подвиг

В єдине злились,

Як рідна земля,

І розбурхана вись.

 Першим важко. Ви ж були найперші.

Із вогню та в полум'я шугали.

Не для подвигів і не для звершень —

Ви ж собою людство заступали.

 Вшануємо пам'ять тих, хто віддав своє життя, хвилиною мовчання.

 І пам'ять, і совість —

Нести в чистоті.

Тримати, як порох,

Сухими в житті.

Не всі виживають,

Та сонце — за нас,

Тримаймо ж нащадкам

Життя про запас.

Усе — що здобуте,

Що маєм здобуть!

І втрати, і подвиги

Нам не забуть.

А скільки ж здолали

Навал і заброд!

Хоч гинуть хоробрі,

Та вічний народ!

Майже одразу до місця аварії прибули пожежники. Першими підрозділ під командуванням полковника Володимира Правика, який незабаром, 9 травня, помер від гострої променевої хвороби.

 Григорій Хміль, водій однієї з пожежних машин, пізніше описав те, що відбувалося: «Ми прибули туди близькоі.45... Ми бачили розкиданий графіт. Хтось запитав: « Що таке графіт? ». Я вдарив ногою шматок графіту, а один із пожежників взяв і підняв його. Воно гаряче, сказав він. Шматки  графіту були різних розмірів, деякі великі, достатньо малі можна було  ПІДНЯТИ.

­МИ не знали багато про радіацію. Навіть ті, хто працював тут, не мали ніякої інформації. Не було води у вантажівках. Водій запов­нив цистерну, і ми націлили стру­мені води на вершину. Потім ті хлопчики, які померли, пішли аж до даху - Коля Ващук, Володя Правик та інші... І я вже ніколи їх не побачив знову».

Основним завданням було гасіння вогню на даху станції і довкола будівлі, де розташовувався енергоблок 4, для того, щоб захистити енергоблок 3 і його основні охолоджуючі системи в робочому стані.

Четвертий блок вдалося загаси­ти лише 10 травня 1986 року, коли більша частина графіту згоріла.

29 квітня колона із 1.100 автобусів вивозила із Прип'яті, з не­безпечної радіоактивної зони жінок, дітей, літніх людей. Ви­возили із запізненням на два дні. Жителів міста ніхто не по­передив про масштаби аварії. Сотні дітей гуляли на вулицях, гралися вже в радіоактивному піску, купалися у річці. Це були вихідні дні. Чимало прип'ятчан вирішили провести їх на при­роді, за містом. І ніхто з них не підозрював, що повітря, вода, квіти, дерева, трави стали їхніми ворогами. Вони несли у собі радіоактивне забруднення.

Під час вибуху атомного реактора утворилася радіоактивна хмара, яку вітром понесло по Україні. Радіоактивний пил осів на багатьох територіях. Було зафіксовано підвищений рівень ра­діації в Польщі, Німеччині, Румунії. Та найбільше постраждало українське Полісся.

|         Але чорнобильська катастрофа - це катастрофа планетарного масштабу. Наслідки її не вдасться остаточно ліквідувати в на­йближчі століття.

Чорне лихо Чорнобиля. Воно принесло людям страшні хворо­би, повільну смерть, поруділі ліси, хати-пустки.

26 квітня - День національної жалоби. День пам'яті по загиб­лих у Чорнобилі.

Дзвонять дзвони. Вслухайся в їх мелодійний звук. У ньому тривога і благання. Люди! Бережіть землю, на якій народилися! Не перетворіть її на пустку! Не дайте розповзтися Чорнобилю по всій Україні!

Про трагічну ніч з 25 на 26 квітня 1986 року знає весь світ. Та були в чорнобильській епопеї події, які довго замовчувалися, навіть у часи славнозвісної гласності про них згадували пошепки і лише у вузь­ких колах. І в тому була велика не­справедливість - насамперед сто­совно людей, які також вершили под­виг, ризикуючи власним життям, а проте залишилися в затінку. До та­ких подій передовсім належить по­жежа на ЧАЕС, що спалахнула мен­ше як через місяць після фатально­го вибуху і несла в собі загрозу, мас  маштаби якої годі й уявити.

АВАРІЯ на Чорнобильській атомній електростанції стала найбіль­шою техногенною катастрофою планетарного масштабу. Вже два десятиліття Україна намагається подолати її наслідки. Не всі знали тоді, що це за біда, не знали які наслідки цієї катастрофи на нас чекають. Минають роки, і з'являються все нові і нові факти, що ще повніше відображають ті сумні і трагічні події.

На подолання наслідків авари на Чорнобильській АЕС нашою дер­жавою витрачено багато людських сил, матеріальних ресурсів, але найголовніше - це люди. Лише вдумайтеся в ці цифри: серед шістнад­цяти громадян нашої держави завжди знайдеться принаймні одна людина, яка є інвалідом Чорнобиля, вимушеним переселенцем або ліквідатором аварії. До цих цифр слід додати всіх захворілих внас­лідок радіоактивного забруднення. На жаль, така статистика не ве­деться, але це мільйони і мільйони наших громадян. Це страшно.

Хто квітень наш отак підступно зрадив,

Що стільки горя, аж рида весна?

І хто тепер такій біді зарадить,

Щоб жив Дніпро

І щоб жила весна?

І щоб, як завше, сад весняним шалом

Не як ілюзія —

дививсь здаля?

А істина,

Щоб стрілку не зашкалило,

В дозиметрах, де зболена земля...